Чому ми дійсно не забудемо та не пробачимо?
Бо не будемо окуповані.
Ми змогли забути та «помиритися» після війн та Голодомору тому, що на нашій території наставили жукових та леніних. Тому що начепляли нам червоні піонерські краватки. Тому що в наші бібліотеки завозили твори радянських-російських авторів. Тому що «музыка вне политики» — і тому була російська. Тому що заперечували наше і насаджували своє.
Я навчалася в класі російської мови та літератури, за партою під портретами Пушкіна та Лєрмонтова. Я перечитала майже всього Льва Толстого і виросла в місті, яке хтось зверхньо та нахабно назвав проросійським містом, що для вуха росіян звучить як «заходите, гости дорогие, мы вас рады видеть, как братьев». Ми весь цей час були окуповані, ми виросли в окупації, і тому я чесно кажу — що справжньої історії України не знаю й досі.
В Донецьку мене зустрічали московські церкви.
В Маріуполі мене зустрічав російський шансон.
В Луганську мене зустрічали російські товари.
В Харкові було повно самих росіян, бо «нічосссе, х@хлы у нас под боком отбабахалі…»
Вчора тут, на заході України, проходячи повз кіоск, де ремонтують взуття, почула від переселенця до місцевого майстра: «а сколько рублєй будєт стоіть?»
«Рублєй»??
І навіть мене, яка виросла серед тих «рублєй», дуже боляче, наче як лезом різануло. Бо ми, окуповані, несемо наслідки окупації до більш чистого середовища. Навіть не чуючи себе зі сторони.
Пам’ятник леніну в окупованому Генічеську вони поставили як мітку: «здесь был русский». Я думаю, вони готові своє лайно заносити на кожен клаптик чужої землі, мовби мітити її, як собака — вони це й роблять. Там, де не змогли поставити леніна — вибачте, насрали, в прямому сенсі слова, як вони це роблять в пограбованих будинках Бучі, Ірпіня, Гостомеля…
Ідеальна для них ситуація — це шмат російського лайна на вулиці леніна, біля пам’ятника леніну чи жукову, де в школі навчаються виключно російською, та з матерями спілкуються відбірними матами. І розраховуються своїми тими самим рублями.
А потім з цього місця починається рознесення лайна по територіям — наче вступиш у щось таке, і понесеш рублі у Тернопіль…
Я не вірю, що ми знову дамо себе окупувати. Бо скільки ж можна забувати, хто в нашому домі хазяїн, та пускати незваного м@скаля до столу?..
Досить.