На привалі зазирнув у ФБ — і очі рогом полізли. Вся стрічка в цитатах «чому нам вигідна Авдіївка». Мовляв, ЗСУ там тисячі ворогів поклала. Місто ворогу дісталося надто дорого…
От справді, інколи жувати краще ніж говорити.
Ми поклали тисячі ворогів? Шановні, я маю для вас хренову новину, у ворога людського матеріалу ще до біса. Москва від самого початку воювала методом «давити масою» і маси в неї не бракує.
Війна продовжується. Ворог продовжує атакувати.
Нам вигідно? Агов! Ми втратили місто — ще одне. Ми втратили потужний коксохімічний комбінат. Ми втратили залізничний вузол. Ми втратили промку, за яку билися в часи АТО. Ми втратили вихід до Ясинуватської розв’язки.
Ми втратили нарешті тисячі співгромадян — цивільних які жили в Авдіївці. Ті з них хто живий, тепер — біженці. Їхнє життя — зламане. Їм доведеться облаштовуватися на новому місці, а… як там казала Верещук? Тим хто виїхав за кордон — краще не вертатися?
Як там поживає передвиборча обіцянка Зеленського повернути мігрантів з-за кордону?
Ви пишете «Ми повернемося»? А ким ви повернетеся? Ви знаєте який некомплект особового складу в бойових бригадах? Ким ви збираєтеся його заповнювати, за умови що ЗЕвлада ніяк не прийме адекватного закону про мобілізацію, бо боїться остаточно поховати свій рейтинг?
А техніка? Де ви її візьмете? Знову «налякаєте» США, що перестанете їх розглядати як стратегічного партнера? Вони злякаються — аж тремтітимуть.
Вам нагадати як ви писали «Повернемося в Крим, повернемося в Донецьк, повернемося в Луганськ»? Нагадати що було далі? Ви обрали владою чувака, який пообіцяв «просто перестати стріляти». А потім… скільки бронежилетів закупило МО між 2019 і 2022 роками? Нуль? Далі продовжити?
Знаєте, можна скільки завгодно назвати лиса котом — нявчати від того він не стане. Можна скільки завгодно подавати те, що сталося в Авдіївці як перемогу. Можна навіть переконати в цьому своїх прибічників. Єдине лихо — ворога ви не переконаєте. Ворога переконати може тільки перемога. Така як звільнення Харківщини у 22-му.
Правда така. Ми втратили місто. Втратили, хоча нещодавно ми міста звільняли. Звільняли — допоки в процес керування армією не влізла ставка верховного головнокомандувача, читайте — Єрмак. І от результат.
До речі звільняли ми не міста втрачені після Революції Гідності. Визволяли ми міста, втрачені вже за Зеленського. Визволяли. А нині…
Ми втратили місто. У нас в армії нестача от просто всього — про це вже Берлінська і Старненко горлають. І саме головне (і страшне) — армією керує командувач який ні фіга не має авторитету у військах. Бо Залужний, який авторитет має, від командування усунутий.
Я вже писав, проблема Сирського не в тому, що його «генералом200» називають порохоботи — проблема його так називають сержанти і офіцери в окопах. Я регулярно це чую.
Ви всерйоз вірите, що втрата Авдіївки цей авторитет підніме? Я от щось сумніваюся.
Ми втратили Авдіїівку. І так, це не привід сісти і рюмсати. Навпаки. Треба проаналізувати ситуацію у військах. Треба шукати вихід із ситуації. Треба припинити політичні чвари. Треба створити уряд національного порятунку — з представників всіх політичних сил. Треба повернути командувача якому вірить армія.
Треба, чорт забирай, рятувати Україну, а не владу Зеленського. Тільки тоді ми маємо шанси повернутися на окуповані території.
Усього цього ми не бачимо. Ми бачимо лідерів думок, які мов на замовлення масово заволали «Авдіївка нам вигідна! Ми повернемося!»
Бачить Бог, я не хотів піднімати цю тему. Але реально — дістало. Я бачу як наша автівка зупинилась посеред степу — а ми замість її ремонтувати, хитаємо і переконуємо одне одного що їдемо. Куди ми так повернемося — гадаю очевидно.










