Все пізнається в порівнянні

Новосибірськ.

Дівчина на відео: «у мєня цвєточный і напіткі. Мы полностью в долгах. Я нє знаю, чо дєлать. Я вот думала убіть сєбя, но навєрноє єщє чуть-чуть попробую…»

Запорізька область.

В будинок зайшли росіяни. Чоловіка з двома дітьми вигнали на вулицю. Жінку забрали на свої позиції в лісі. Гвалтували всім підрозділом.

Маріуполь.

Було спокійне життя. Чоловік і діти вбиті росіянами. Вона зійшла з розуму. Її потім бачили на вулицях оголеною. Вона не розуміла, де знаходиться і що з нею.

Харків.

Від удару російської ракети вогонь охопив приватні будинки. Матір загинула у вогні, обіймаючи своїх дітей. Живих  не залишилось.

Дніпро.

Російська ракета зруйнувала багатоповерхівку. Як воно, в темряві сидіти одній, на руїнах власного дому, на висоті, в холоді, чекаючи на порятунок?  Коли твої батьки вже мертві, а у тебе більше нікого не залишилось?

Знову Харків.

Від вибуху доньку привалило бетонною плитою. Мати тримає її за руку, поки рятівники декілька годин обережно розбирають ту плиту.

Сумська область.

Батькі живі, але поранені. Дитина  — мертва. Росіяни звітують, що вразили базу НАТО.

Буча. Ірпінь. Бородянка. Ягідне. Вовчанськ. Практично весь Донбас. Херсонщина. Ізюм. Куп’янськ. Сумщина, …

… І якийсь Новосибірськ. Якийсь квітковий бізнес. Якісь порожні ресторани.

Про що вони взагалі?

Олена Кудренко