МИ ЖИВЕМО В РІЗНИХ УКРАЇНАХ
Притомний люд плюється на сцену гімнокварталу, і це більше — ніж справедливо, вони й досі танцюють на кістках.
Але в мільярд разів страшніше оце ржуще в глядацькому залі — сите, самовдоволене, відірване від реалій, бидло!
Кварталівці відмазані своїм дружком від війни, нагороджені високими державними нагородами, обласкані бюджетними мільярдами. Вони знають — за скільки продали душу.
З чого іржуть простий нАрід?!
В січні 2019 сміявся я — що за зєлю буде три голоси — один його, другий мами, а за третій Лєнка йому вирве яйки — бо то не вона проголосувала!
Але ж, ні — 13,5 млн проголосували ЗА відведення ЗСУ, за розвал ППО, за відмову від Петріотів, за скорочення ракетних програм, за розмінування Півдня… ПРОТИ Мрії, проти Азову, проти Маріуполя, Бердянська, Волновахи, Мелітополя… ЗА Бучу, Ворзель, Ірпінь, Високопілля…
З чого зараз ірже це бидло?!
●●●
Ніколи в своєму житті не дивився жодного концерту Кварталу»95. Тільки іноді — фрагменти хвилин на 2-5, якими ілюструється чергове гавно їхнього виробництва. І то…
Сьогодні зранку читаю чергові приклади їхнього так званого гумору, який знецінює все і вся в воюючій країні.
Громадянами якої вони самі є.
Це дивляться мільйони. І це мільйонам, мабуть, подобається. Змусити їх не дивитися Квартал можливо лише в один спосіб: не показувати Квартал по телевізору.
Заклик не дивитися телевізор не спрацює. Радіо придумали, щоб його слухати, сказав колись Генріх Мюллер в фільмі про Штірліца. Поки є Квартал у вільному безкоштовному доступі, доти зусилля моїх критично мислячих колег розширити аудиторію дорівнюють мінус одиниці.
Можна скільки завгодно вбиватися, створюючи фільми й проекти, наповнені правильними для України смислами. Але по телевізору Квартал — і нам усім лишається в колах однодумців переконувати себе, що ми працюємо на уми й серця громадян та наближаємо перемогу.
Квартал»95 у середині 2000-них почав кликати до нас війну. Не він один, але ці далеко не ідіоти виявилися корисними для путіна.
Я розумію, що цей допис прочитають однодумці. І обуряться.
Але від того, що зі мною згодні кількасот громадян України, Квартал нікуди не подінеться. Цей допис безвиході — але й надії на краще в цій царині. Хай до Кварталу припливе якийсь чорненький лебедик…
~~~
Віталій Олександрович
Андрій Кокотюха