Війна за храми

– Церква? Там де стоїть поліцейська машина. Чергує тепер цілодобово, – показує дорогу мешканка села Птича Дубенського району Рівненської області, виходячи зі мною з однієї маршрутки.

Розповідати про боротьбу за храм між Київським і Московським патріархатом не хоче. Сумно зітхаючи, зазначає, що перестала ходити до церкви через ці конфлікти. І звертає у провулок.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці розташована попри трасу Київ-Чоп. Символічно: повз проїжджає колона БРДМів з українськими прапорами. Усі входи до храму опломбовані. Перед воротами стоїть поліцейське авто. Ще одне – позаду храму.

Навпроти церкви – сільська рада села Птичі. Голова – Ярослав Вознюк – вважає себе заручником ситуації. Сварки між мешканцями продовжуються чотири роки, як і судові процеси щодо храму.

Згодом мешканці села вирішили зібрати підписи, аби підтвердити більшість за Київським патріархатом. За підсумками кількість прихильників УПЦ КП зросла до 575. Та це не вплинуло на ситуацію. Будівля храму ще в 1996 році була приватизована релігійною громадою УПЦ МП.

З хвилею переходів її парафіян до інших єпархій УПЦ МП внесла зміни до статуту, де передбачила, що «у разі припинення діяльності, ліквідації парафії майно переходить у розпорядження її єпархії». Тобто у випадку з Птичою будівля храму переходить до Рівненської єпархії УПЦ МП.

До слова, у зв’язку з подібними змінами Міністерство культури повертало на доопрацювання документи про реєстрацію статутів УПЦ МП, пропонуючи внести певні зміни.

– Українське законодавство передбачає реєстрацію кожної релігійної громади зокрема, а не певних організацій з довершеними вертикальними і горизонтальними розгалуженнями. Були спроби реєструвати єпархію як організацію, що об’єднує чимало парафій. Крім цього, пропонувалось, що будь-які рішення про зміну юрисдикції повинні підтвердити 100% від складу громади. Це – абсурд. Громада вкладає кошти в церкву, але в такому випадку не зможе ні самостійно вирішити свою канонічну приналежність, ні розпоряджатися церковним майном без погодження з єпархією, – каже LB.ua директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури Андрій Юраш.

Напруження між парафіянами УПЦ МП та УПЦ КП в Птичі кілька разів переростало у сутички біля храму. Вірні КП звинувачував прихильників МП в тому, що останні привозять в село «монахів Почаївської церкви», ті ж, натомість, казали що КП залучає «Правий сектор».

Конфлікт у Птичі обріс різними домислами та плітками, що періодично стають причиною суперечок між мешканцями. Зокрема, прихильники КП розповідають, що близько десяти років тому священик МП Микола Сисонюк відмовився відправити панахиду за померлою новонародженою дитиною, хрещеною в КП.

Сам отець Сисонюк цей факт не заперечував, та зазначав, що подібні церковні обряди не дозволяє проводити статут УПЦ МП (що не є правдою). Як і почергове служіння з УПЦ КП.

– Ми жили в мирі, дружно, з Богом… Я служив тут 47 років. Все случилось моментально. Зібрались і відрізали замки… Це все підкуплено зі сторони КП. Багатьох знаю із тих, хто сьогодні до КП перейшов, свого часу були комуністами, дітей до церкви не пускали, – розповідає священик, додаючи, що після тривалих конфліктів відійшов від церковних справ. Його наступником призначений протоієрей Григорій Стадник.

Отець Микола Сисонюк

До створення помісної церкви Сисонюк ставиться скептично:

– Ви ж бачите, скільки в Україні існує церков. Хіба можливе об’єднання усіх? Скільки вже років КП не може об’єднатися з Автокефальною церквою.

За фактами силових протистоянь біля храму у Птичі Дубенська поліції розслідує два кримінальні провадження (від грудня 2015 року та квітня 2018-го). Щоправда, про результати розслідування поліція не повідомила.

Судові процеси щодо храму в Птичі тривають уже три роки. Оскаржують факт приватизації храму в 1992 році внаслідок відповідного рішення райради (кілька позовів надійшло до Верховного Суду), накладення арешту на будівлю храму, проведення опитування щодо переходу під юрисдикцію УПЦ КП, рекомендоване рішення сільської ради про почергове служіння та ін.

Вперше на будівлю храму наклали арешт у квітні 2016 року. Два роки по тому представники МП подали до суду для його скасування. І отримали позитивне рішення. У свою чергу, прихильники КП після отримання цієї інформації силоміць відкрили храм і заблокували його, аби їхні противники не зробили це першими. Після чергових сутичок суд знову арештував церкву. Тож сьогодні віряни УПЦ КП відправляють службу в господарському будиночку на подвір’ї церкви. УПЦ МП моляться в будівлі на подвір’ї уже колишнього настоятеля храму – Миколи Сисонюка, збудованій як гараж. Останні хотіли встановити намет перед входом в храм, втім, поліція заборонила їм це робити, уникаючи можливості наступних провокацій.

Останні перемовини між представниками КП і МП не принесли конструктивних результатів. В МП наполягають на тому, щоб КП будували храм. Щоправда, доцільність такого кроку наразі під питанням. У селі проживає трохи більше тисячі мешканців. Більше того, храм Успіння Пресвятої Богородиці – досить великий. Та й на будівництво нового навряд чи вистачить власних коштів сільських мешканців.

Зведення нового храму, здебільшого для парафіян УПЦ МП, вирішило конфліктну ситуацію у сусідньому із Птичею селі Білогородка, с. Катеринівка Тернопільської області. Будівництво триває в с. Рачин Дубенського району та с. Дмитрівка Гощанського району Рівненської області.

І суд не указ

У селі Кути Шумського району Тернопільської області конфлікт довкола храму не вирішив навіть Верховний Суд.

Суперечки між громадами МП і КП тривають із серпня 2015 року. У 2016-му розпочався судовий процес щодо права власності УПЦ МП на храм. Пройшовши усі судові інстанції (окремі – по кілька разів), справа дійшла до Верховного Суду. У лютому цього року він став на сторону громади УПЦ МП, підтвердивши її право власності на будівлю церкви.

– Ми пропонуємо почергове служіння. Храм будували і утримували усі мешканці села. Чому одні можуть ним користуватись, а інші – ні? – логічно запитує він.

В свою чергу, громада МП подала позов до суду для усунення перешкод використання храму. Паралельно проводить служіння у військовій палатці на подвір’ї одного з вірних МП. А також будує будиночок для повноцінного служіння на земельній ділянці, наданій в користування одним із сільських мешканців.

Священик Ігор Кушнірук переконаний, що отримання Томоса та створення єдиної помісної церкви не примирить селян.

– Не вірю в Порошенкову передвиборчу програму… Будуть функціонувати паралельно дві церкви. Користі – ніякої, – коротко відзначає він.

Архієпископ УПЦ КП Євстратій Зоря вважає, що після отримання Томоса представники УПЦ МП не зможуть продовжувати говорити про «неканонічність» КП. А отже, змушені будуть рахуватися з його парафіями.

Конфігурації

Переходи до УПЦ КП відбувалися і в інший спосіб. До прикладу, громада однієї з церков Херсону виявила таке бажання після виходу священика з УПЦ МП. У селі Бутин Збаразького району Тернопільської області відбувся перехід усіх мешканців до КП. А в селі Ставищани Білогірського району на Хмельниччині у мирний спосіб храм отримала громада КП після голосування більшості мешканців.

Аби врегулювати законодавче поле, у травні минулого року Верховна Рада мала намір ухвалити, зокрема, зміни в Закон «Про свободу совісті та релігійні організації». Правда, під парламент прийшла кількатисячна хода представників УПЦ МП. І депутати не ризикнули розглядати законопроект.

Йшлося про доповнення одного положення ст.8 Закону: «Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом реєстрації нової редакції статуту (положення) або змін та доповнень до нього, прийнятих за згоди на таку зміну простої більшості осіб, присутніх на зборах громадян, які належать до релігійної громади».

На думку Андрія Юраша, отримання Томоса дасть новий поштовх до перепідпорядкування іншій конфесії одразу цілих єпархій, а не окремих громад.

– Ідеологія Томоса полягає в знаходженні миру. Всі зусилля і влади, і громад будуть спрямовані на залагодження конфліктів. Ті, хто захоче залишитися в лоні Москви, отримають можливість функціонувати. У майбутнє помісне утворення повністю увіллється Київський патріархат, Автокефальна церква, більшість Московського патріархату. Це означатиме, що єднальні процеси стануть домінуючими над конфліктними сценаріями. А тим, хто виступає проти надання Томоса, проти ухвалення законопроектів, зареєстрованих в парламенті, для впорядкування ситуації, вигідне збереження конфліктності, – переконаний Юраш.

Хоча не заперечує, що в конкретних випадках ситуація розвиватиметься залежно від місцевих реалій.

Вікторія Матола