Він не вміє мислити стратегічно

Зеленський відповів чесно, адже він просто не знає, які завдання ставляться перед послами, а тому він і не скаже.

Бо якби знав, то в Швейцарію не поїхала б Венедіктова, в Словенію — Таран, що розвалив армію по замовленню ОП, а в Болгарію — коуч курсів «стояння на колінах і управління інструментом в її руках».

Бо Зеленський чесно признався, що йому немає коли мислити стратегічно, але це лише половина відповіді. Інша половина — він не вміє мислити стратегічно. За нього це роблять інші Подоляки, іноді Єрмаки, Татарові, Смірнові, Демченки.

Результат такого мислення ми всі бачимо.

Тому ми не побачимо жодних результатів для України по Китаю, як не бачимо і по іншим країнам, куди послами заїхали члени команди неофітів.

Дмитро Биков

От є дрібнички, які ламають шаблони й розставляють усе на свої місця. Наприклад, відомий нині головний алкаш па-рашки дмітрій мєдвєдєв. Зараз він усіми визнаний зразок остаточно здеградованої істоти. А колись справляв враження прогресивного лідера: ідея расєйської «силіконової долини», сколковські проєкти, навіть створення ряду квазі незалежних та ніби прогресивних медіа (той же «Дождь») — за всім цим стояв мєдвєдєв. Ну, не зовсім сам, а група радників і піарників, які хотіли створити з нього якийсь привабливий прозахідний образ.

Десь так і я його сприймав, як дещо награне й штучне, але прогресивне. Ще за якийсь час до фейкових президентських виборів 2008-го в у Брюсселі була якась конференція, а на ній певні презентації у вільному форматі, чогось із мєдвєдєвських енергетичних проєктів. Посол Віктор Черномирдін (також був там) під час паузи підвів мене познайомитися з віце-прем’єром, перекинулися пару фразами, а коли раптово почався захід і ми посідали на місця без протокольної розсадки, я опинився на сусідньому кріслі з мєдвєдєвим. Мене тоді остаточно знудило. Він «прогресивного прем’єра» разило задавненим перегаром. Там смердить не після випадкової разової п’янки, а від постійних хроніків, а ще віддавало якимось смородом бомжа, який ні з чим не сплутаєш… З того часу для мене образ розпався назавжди, ні в які прогресивні віяння більше ніколи не повірив.

До чого це я? Та наскочив на черговий вихлоп такого ж «перегару» від Зеленського. Він своїм гундявим голосом може скільки завгодно розповідати про повагу до ЗСУ, зачитувати нашкрябані йому патріотичні тези, розповідати, як не можна під час війни займатися політикою… А потім проскакує отака дрібничка, від якої війнуло перегаром і смородом опущеного бомжа й усе стає на свої місця. Нема в нього більше ні національних інтересів, ні армії та порятунку країни… Є лише психічно неадекватна дріб’язкова та мстива істотка з непереборними фобіями, упередженнями й цілковитою відсутністю державного мислення. Бо «сморід бомжа» переб’є навіть найкращі парфуми…

========

Ще в продовження теми Зеленського та Залужного. Після ряду негативних випадів торік, які коштували Зеленському відчутної частки симпатій вибрців, а він же тільки про вибори та гроші думає, на Банковій явно поміняли політтехнлогів-виконавців. До речі, те саме і в технологіях боротьби проти Порошенка. Оскільки Зеленський сам не спроможний кількох фраз зв’язати й може лише зачитувати підготовані іншими тексти, там заклали основу політичної кампанії проти двох людей, яких цей […] особливо боїться.

Раніше Зеленському писали тексти з прямими випадами проти Порошенка і в’їдливими придирками до Залужного. Зараз вирішено мінімалізувати всі згадки про них. Істеричний випад проти Порошенка на ганебній прес-конференції — це випадок, коли Зеленський просто зірвався з повідка — назовні прорвався весь бруд, що нагромадився в нутрі. Думаю, що потім Єрмак довго проводив виховну роботу. Щодо Порошенка поставлене завдання повністю видалити його з усіх згадок. Три канали обмежені в глядацькій аудиторії, до ютюбу й інших соцмереж руки закороткі, а от внутрішнє інформаційне поле буквально стерилізують від згадок про п’ятого президента. Навіть різним зливним бачкам банкової наказали уникати згадок, хоч би і в негативному та лайливому форматі.

Із Залужним складніше — ЗСУ під час війни в центрі уваги, як би не старалися деригенти олігархічно-ватного телемарафону. А як замовчати Залужного, якщо в нього популярність гарантовано вища, ніж у Зеленського. То тут діє класика брудних технологій. Прямо критикувати його не можна та й замовчати також, але діє вказівка не використовувати прізвище, обмежуватися лише назвою посади. У позитивних чи нейтральних повідомленнях іде максимум згадка про «Головнокомандувача», а далі пофамільно Сирський, Буданов, деякі з генералів. Але згадки таки використовують у не напряму критичному, але негативному контексті. От коли йде заголовок, що Зеленський наказав Головнокомандувачу розібратися з чимось украй негативним, то там Залужного конче згадають за прізвищем, навіть, якщо на факапили Рєзніков, Буданов чи Сирський. А в бездумного майбутнього виборця на підсвідомому рівні має до Залужного пристати увесь негатив. І це ж при тому, що сам Головнокомандувач явно не демонструє зацікавленості в політичній кар’єрі.

От я дивлюся на все це і єдине, що виникає — це якась крайня форма огиди. Десь, як 15 років тому від вонючого дмітрія мєдвєдєва… Як можна було обрати, та ще й під час війни, президентом істоту, в якої узагалі нема позитивів. Ані крапельки, тільки мерзота й нікчемність???

Тарас Чорновіл