Ми звикли говорити про те, що головне для України — двопартійна підтримка, солідарність демократів і республіканців. Ця теза буде актуальною завжди. Але в момент, коли демократи контролюють Білий дім і обидві палати американського конгресу, найважливішим елементом нашого співробітництва є позиція адміністрації глави держави і державного департаменту.
Чи буде ця адміністрація з симпатією ставитися до України і прагнути розвивати відносини з нашою країною? Без сумніву. Чи зацікавлений Джозеф Байден у підтримці України у більшій мірі, ніж його попередник Дональд Трамп? Тут навіть і сумніватися не доводитися, Трамп свого особистого ставлення до України ніколи не приховував. Втім, як і Байден. І це — різні позиції. Чи є для Байдена суверенітет України принциповою позицією у його відносинах з Кремлем? Рівно о тій же мірі, у якій для його попередника Україна була всього лише прикрою перешкодою на шляху порозуміння із Путіним.
Чи стане при цьому офіс українського президента союзником американської адміністрації саме на цьому напрямку — на шляху відстоювання українського суверенітету у протистоянні з Кремлем? Тут у мене є питання. Чи захоче американська адміністрація сприймати як союзника у цьому протистоянні і у захисті українського суверенітету чинного українського президента? Тут у мене є дуже великі сумніви. Але це — хороші новини. Дональд Трамп не сприймав всерйоз Україну, а Володимира Зеленського намагався використовувати у своїх політичних цілях. Джозеф Байден буде сприймати Україну всерйоз, а ось Зеленського — навряд чи.
Тому зараз головний виклик для України є дуже простим. Він полягає у необхідності розуміння нахабними олігархами, некомпетентною владою і інфантильною більшістю виборців того простого факту, що без переформатування влади і відмови від популізму Україну не захистити і союзників не зберегти. Відлік часу починається сьогодні увечері.