Это официальная карта контроля ж\д линий от УЗ.
Весь юг — от Херсона до Мелитополя не наш. Север тоже четко видно где проходят зоны контроля. Красная точка возле Запорожья — бомбардировка.
Оба российских бронепоезда на юге имели первый блиндированный вагон против подрыва, вагон с РЭБ глушить СВУ, кран с запасом рельс, ЗУ-23\2, и ПЗРК. То есть, они опасаются ударов с воздуха и подрывов поездов. Еще проще ударов по тылам снабжающих группировки. После разгрома аэродрома подскока в Чернобаевке это еще более важно и критично для них. Пространства огромны, колонны приходится дробить, пропускная способность дорог падает убитая траками и обстрелами.
Поэтому. Уничтожение стрелок, денацификация и демилитаризация электрической сети, уничтожение шпал, подрыв и механическое повреждение рельс крайне показаны. При помощи кувалды и болгарки достаточно быстро рельсу можно превратить в металлолом и сдать. После победы будет план Маршалла — отстроим. Во Вторую Мировую беларусы делали накладки, которые при их монтаже на рельсу, сбрасывали вагон с реек. Как диверсанты делали небольшие заряды перебивать рельс тоже есть в свободном доступе.
Стоять протестовать с флагом на оккупированной территории тоже важно. Но есть моменты сделать крайне больно прямо сейчас, пока россияне не развернули сеть комендатур и карательный аппарат. Все уже было и все еще будет — материала по запросу «рельсовая война» три вагона.
Обычно я не прошу репоста. А тут попрошу.
В цій карті просто вот все.
Перш за все рагулізм рашистів які маючи формальну перевагу в силах і засобах не змогли її реалізувати на оперативному рівні. Немає ніяких проривів нашої оборони із подальшим розвитком прориву і оточенням/знищенням сил противника. Замість цього іде банальне витискання наших сил яке дуже дорого коштує рашистам, не вирішує завдань на оперативному рівні і лише розтягує комунікації.
Тут і наш успіх що за 21 день рашисти не можуть похвастатися жодним успіхом на оперативному рівні війни. Але і про те що ми поки що не маємо сил щоб низкою контрударів виправити ситуацію на тому чи іншому напрямку і ліквідувати вклинення.
Використовуючи історичні аналогії ми десь в ситуації кінця 1939 початку 1940 в Зимовій війні. Через рагулізм рашисти не змогли зробити швидку війну на анігіляцію. А ми витримали перший удар змусивши противника зупинятися і почати перегруповуватися.
Але самообманом теж не треба займатися — як і тоді в 1940 так і зараз рашисти починають міняти тактику. Від спроб досягти цілей ударами бронетехніки яку не підтримувала систематично авіація і артилерія до ставки саме на вогневу міць для того щоб ослаблять оборону перед початком можливого просування бронетехніки і піхоти. Тобто краще координація родів і видів військ при повільнішому систематичному просуванні. Правда це все зробити набагато важче чим сказати в плані координації. Але здатності ворога адаптуватися не варто недооцінювати.
Власне фельдмаршал Маннергейм тоді в 1940 році як колишній офіцер РІА пам’ятаючи про успіх Брусиловського прориву не відкидав здатність противника до успішної адаптації.