Вашингтон все знає. Як справа «вагнерівців» перетворюється на дамоклів меч для Банкової

85
У Володимира Зеленського хороші рейтинги і цілком реальні шанси на другий термін. Так каже свіжа соціологія. Але відкорковувати шампанське і влаштовувати вечірки під ді-джей сети Давида Арахаміі зарано

Зеленський справді зробив те, що є нереальним майже для кожного українського політика. Зупинив падіння довіри і навіть повернув її на рівень червня 2020. Це той момент, коли Володимир Олександрович ще стояв на позиціях державника і лише готувався до «всеосяжного перемир’я». А відколи почали заглядати у вічі Путіну — крихке доміно із «сватів» та Голобородька почало валитись.

Як свідчать останні опитування «Рейтингу», спаринги із Медведчуком на РНБО, легкий крен в бік проукраїнського електорату, військовий парад на День незалежності та досить рівний візит до США дозволили Шостому повернути довіру на рівень 50%. І, на перший погляд, у нинішнього гаранта все чудово. По-перше, таких цифр не мали за каденцію ані Віктор Янукович, ані Петро Порошенко. (Фото рейтинги президентів). По-друге, Зеленському дуже щастить, що інші впливові посади нині займають дуже не харизматичні люди. Так, спікера Верховної Ради узагалі не знає 33%, а про прем’єр-міністра Дениса Шмигаля не чуло 30% українців.

Псують загальну атмосферу ейфорії Володимиру Зеленському хіба його численні соратники. То Олександр Трухін попаде в п’яне ДТП, а тепер його «відмазують» усі від Саші Корнієнка до прессекретаря Сергія Никифорова. То голова Комітету з питань митної та податкової політики Данило Гетьманцев, який примудряється публічно розказати про український фашизм і водночас проспівати оди білоруському диктатору Олександру Лукашенку. Вдумайтесь! Саме від рішень цієї дивної особи в країні залежить інвестиційний клімат і те, що у нас завтра буде з класом підприємців. О боги!

І головне — нікуди не зникли самі провали Володимира Зеленського. Кожна його «зрада» і «невірний крок» висітимуть дамокловим мечем над його шиєю. Взяти хоча б справу «вагнерівців». Десять місяців про неї брехала вся інформаційна обслуга Офісу президента України. Нашу військову розвідку змішували з лайном: Олексій Арестович із досвідом бойових виходів у серіал «Мухтар» з усіх можливих прасок втюхував тезу про те, що наша ГУР МОУ нікчеми та не здатні на пристойні операції з людьми. У червні, коли Зеленський дещо повернув лояльність проукраїнського електорату — потік брехні був дещо зупинений. І бувши переконаним, що санкції для подружжя Медведчуків та закриття ОПЗЖ ТБ є індульгенцією, наш гарант — чи не вперше вчинив як чоловік. Сходив до Наталки Мосейчук і зізнався, що операція по «вагнерівцям» таки була. Але Київ максимально її затягував. І врешті усіх 32 злочинців, які були причетні до збиття Boeing MH17, ІЛ-76 під Луганським аеропортом, АН-26 поблизу Луганська — відпустили. Як то кажуть, під особистим контролем Найвеличнішого.
В інтерв’ю Мосейчук Зеленський зізнався, що набрав Олександра Лукашенка, який саме дуже злякався акцій протестів проти фальшування виборів президента. Та і фактично здав усю операцію: «Коли «вагнерівці» були на території Білорусі, я подзвонив Олександру Григоровичу, попередив його, сказав, що ми готові передати повну інформацію про цих людей». Як ми знаємо, Лукашенко скористався цією цінною інформацією та обміняв богатирів на підтримку з боку РФ аби втриматись на посаді. Допускаю, що радники Зеленського допускали, що щире зізнання стане приводом для прощення і забуття цієї по суті державної зради… Але ні.

Кілька днів тому до України на фестиваль Mezhyhirya Fest 2021 завітав Христо Грозєв — журналіст-розслідувач Bellingcat. Він сказав, що «Вагнер» був і вся Європа це знає.

«У нас є докази, що ця спецоперація була, і українська влада не хоче це визнати … Це було б дуже важливо для розслідування МН17. Мені шкода, що українська влада відмовляється це визнавати. Принаймні, вони зібрали докази й могли б показати, що Росія може бути поставлена на місце таким чином», – сказав Грозєв. Під владою йдеться у першу керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак, який свідомо багато місяців поспіль морозиться від питань журналістів Bellingcat.

Там же Грозєв повідомив, що розслідування планується випустити у трьох варіантах — дві відео версії, які відрізняються по часу і текстовий варіант.
«Ми дізналися, що фільм на цю ж тему готує CNN, і вирішили пропустити їх вперед. А текстова версія, ймовірно, вийде протягом найближчого місяця».
І ось CNN видає 7 вересня матеріал про спецоперацію. З нього очевидно, що вона мала американське фінансування, технічну допомогу та рекомендації ЦРУ.
Під час спецоперації українські агенти видавали себе за російську приватну військову компанію, яка пропонувала контракт в розмірі $5 тис. в місяць для охорони нафтових об’єктів Венесуели. Робили наші спеціалісти це досить майстерно — що свідчить, що навіть акторські здібності у наших розвідників набагато кращі ніж в актора із НТВ Арестовича.

CNN стверджує, що на обіцянку хорошої зарплати повелись сотні росіян, які подали заявки на роботу. І саме це надало українській розвідці можливість знайти людей, підозрюваних у військових злочинах. Росіяни почали розкривати дані про себе, надсилаючи документи, військові посвідчення і докази того, де вони воювали. Докази нібито стосувалися конкретних боїв, в яких вони брали участь, включаючи документи і фото і відео з Донбасу. Так, на одному із «портфоліо» була група бойовиків, що тримає уламки літака. Не виключено, що це був МН17.

З матеріалу американського ЗМІ — зрозуміло, що невдача з операцією стала серйозним ударом для української розвідки, яка протягом майже 18 місяців готувала цю пастку. Додамо ще і публічне обливання всіх учасників помиями. Що куди там нашим до Моссаду. І нічого українцям лізти у військові операції — ми ж аграрна держава і ні до чого такого не здатні. Найкращий стимул для того, аби до розвідки йшли кращі уми. Егеж?

Але у тому, що CNN різко вступила у гру я бачу важливий політичний момент. Це не просто одне із найвпізнаваніших у світі ЗМІ. CNN ще і дуже близьке видання до нинішньої правлячої у США Демократичної партії. Цілком можливо, що саме розголос у поважному ЗМІ є важелем впливу Заходу на президента Зеленського. Того самого, який під час візиту до Вашингтона обіцяв зробити всі необхідні реформи. Бодай судову і не чіпати САП та НАБУ брудними руками Олега Татарова. Хоча б реформу СБУ, яка ніяк не розпочнеться.

Справа тут зовсім не в ефемерному «зовнішньому управлінні», про яке захлинаються численні «ватники», медіаобслуга каналу НАШ і окремі зелені товариші із провладної фракції. США не потрібен наш ріпак і плантації херсонських баштанів. Річ у тім, що участь в операції з затримання «вагнерівців» брало ЦРУ, там були залучені їхні фахівці і їхні кошти. А це прямий інтерес США. І те, що влаштував Володимир Зеленський після накруток після російської агентури у своєму оточенні — це був прямий удар по інтересах американських спецслужб.

Чому Христо Грозєв кілька разів відкладав випуск свого розслідування? Думаю, це пов’язано з тим, що йому підкидають нові й нові деталі і йому важливо вплести їх у загальну канву. Це не про про обіцяли й забули — про що кричать численні українські хом‘ячки, для яких журналістське розслідування — це показати годинник, декларацію та емоційний стендап журналіста в кадрі. Насправді відтягування виходу цього фільму постійно тримає в страху українську владу.
Нинішні очільники воліли б, щоб це кіно узагалі не вийшло. Як відомо, у Зеленського просили британську розвідку МІ-6 зупинити вихід фільму про «вагнерівців». А секретар Ради національної безпеки Олексій Данилов, «клятвенно» заявляв, що жодного документа про зірвану операцію в РНБО немає. І лише розуміючи, що вихід фільму не зупинити, Зеленський зміг зізнатися у тому, що операцію злили в інтерв’ю на «плюсах» 24 червня.

Тому зараз Шостий може тішитись рейтингами. Може навіть радіти, що найближчі конкуренти мають серйозні відставання. Може навіть порадіти з того, що за 2,5 роки на політичному полі не виросло жодного цікавого нового конкурента. Але його півторарічні загравання з Путіним ніхто не забув. Так само не забуте і цькування наших спецслужб, які здатні на цікаві операції зі спільними партнерами із США. І тут важливий ключ: якби в основі операції з «вагнерівцями» були лише українські учасники — можна було б зам’яти чи перебрехати до невпізнаваності. Але ЗЕ-команда зуміла стерти в пісок поміч ЦРУ. Важливу операцію, яка могла б притягнути до відповідальності Росію за військові дії на Донбасі та Сирії. Тепер у Вашингтона і МІ-6 є та сама голка в яйці, яка триматиме Зеленського в тонусі. І знаєте, добре, що такий компромат на нинішню владу є в руках наших союзників. Якби у Кремля — ми б уже пішли на капітуляцію, аби жодна душа не дізналась, хто є російським агентом під крилом Зеленського.

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Поделиться:
Загрузка...