В Украине свернули оборонные программы, которые способны обеспечить стратегическое преимущество Вооруженных сил и фактически являются средством сдерживания врага.
Об этом в Facebook написал военный журналист Владислав Селезнев.
«Новий тиждень, а новини, – …
Читаю інтерв’ю заступника МОУ пана Миронюка. Високопосадовець звітує переможними реляціями про те як все добре із забезпеченням ЗС України.
Маю сумнів, що типові фрази спроможні приховати реальний стан справ з виконанням державного оборонного замовлення.
Раніше я звертав увагу на звіт Рахункової палати України щодо невиконання процедур закупівель за бюджетними програмами Міноборони. Все це вже призвело до створення провалля по ключових програмах забезпечення, внаслідок чого армія недоотримала послуги, матеріали, обладнання та військову техніку на суму 3,7 млрд грн.
Продовжую досліджувати питання забезпечення ЗСУ. Виявляється, що не все так чудово, як намагається продемонструвати військовий ТОП чиновник. Виявляється, що програми, які спроможні забезпечити стратегічну перевагу наших збройних сил і, фактично, є засобом стримування ворога — згорнуті.
Тобто, ворог, який дуже нервово реагував на досягнення наших зброярів ще півтора-два роки тому, нині може почуватись спокійно?
А чому б ні? Україна не замовляє «Вільху», «Нептун», Україна не виготовляє серійно 122 мм снаряди, виробники яких пройшли довгий шлях випробувань та сертифікацій.
Ба більше, пан Миронюк розповідає про позитивний досвід КБ «Південне», а в той самий час колектив конструкторського бюро змушений задовольнятись регулярними багатомільйонними дотаціями з держбюджету на зарплату. Хіба можливий такий стан справ у разі добре організованого високоприбуткового виробничого процесу?
Знову ж таки, а що з програмою замовлення стратегічно важливих 152 мм «Гіацинт» та Д-20?
Так само, програма – згорнута.
А що у нас з меншими калібрами? Виробники кажуть, що міни 60 мм та 82 мм МОУ не замовляє.
А з яких міркувань не замовляють ПТРК «Корсар» та «Стугна»? Ефективність протитанкових комплексів неодноразово доводилась в ході бойових дій на Сході нашої країни. ПТРК дієві не лише проти ворожої бронетехніки, а й спроможні знищувати укріп райони «тієї сторони».
До чого все це призвело?
До створення нетипової, але дуже красномовної картинки: у керівництва МОУ з’явилась проблема — куди подіти 22 млрд грн державного оборонного замовлення? Адже згідно з вимогами закону «Про національну безпеку», передбачено обов’язкове фінансування сектору безпеки та оборони в обсязі не менше 5 % ВВП.
Бюджетна програма «закупівля техніки та озброєнь по державному оборонному замовленню для ЗСУ» чи не єдина в державі, яка системно не виконується по витратах – тобто гроші є та виділені, але вони не витрачаються. Саме про це йдеться у звітах Рахункової палати.
Як нині намагаються розв’язувати цю проблему керівники МОУ? Шляхом закупівель не вельми потрібних на фронті, водночас недешевих зразків ОВТ. Зокрема, на підґрунті стійких корупційних зв’язків, що утворилися між керівництвом МОУ, профільного комітету ВРУ та приватною компанією «Практика», яка «допомагає» витрачати обсяг ДОЗ шляхом масового постачання легкоброньованої, колісної техніки «Козак».
Відсутність прозорості процесу під час утворення ДОЗ-2020 та безсоромне лобіювання ББМ «Козак» є тому яскравим прикладом.
З якою метою все це робиться? Чи можна бути абсолютно впевненим, що в діях керівництва МОУ лише бажання заробити додаткові гроші чи інші преференції?
Хто зна… Але слід пам’ятати, чим слабкіша та більш деморалізована буде наша армія, тим швидше «партії миру» вдасться «зупинити війну» на умовах РФ.
Наразі маю надію, що ми почуємо відповіді від народних депутатів, які розуміють, що послаблення оборонних спроможностей України це шлях у прірву, щодо реальної ситуації із забезпеченням нашої армії критично важливими зразками озброєння, боєприпасами та військовою технікою. І, одночасно з тим, про кроки щодо нівелювання дій або бездіяльності нинішніх очільників МОУ.