В окупованому Криму гине ще одне водосховище

Із самого початку анексії Криму окупанти почали по-хижацьки видобувати воду з підземних природних сховищ. Оцю артезіанську воду, яка є основою для гірських річок і підземних вод, окупанти почали використовувати на воєнні й промислові потреби. Так, була змінена екосистема Криму, вчинений злочин. Чимало екологів говорили про це ще з 2014 року, що таке господарювання призведе до катастрофи. Так і трапилося.

Через такий хижацький видобуток артезіанської підземної води на півночі Криму на поверхню почала підніматися морська солона вода. Це наслідок зухвалого господарювання на українській землі.

Найцікавіше, після цього всього окупанти починають покладати відповідальність на Україну, у якої вони окупували територію. Але згідно з міжнародним правом, саме окупанти мають нести відповідальність за те, що вони там роблять. Проте замість цього самоназваний глава Криму Аксьонов на початку вересня почав погрожувати міжнародними судами українській владі, на що отримав відповідь ООН, що це Росія має нести відповідальність і має сама забезпечити Крим водою.

Але коли Росії запропонували поставити опріснювачі, виявилось, що це дуже дорого і ставити їх вони не будуть, інакше вода за собівартістю буде дорогою. Замість того, щоб вирішити це питання, окупанти грабують Крим, нищать його, ставлять під загрозу життя українських громадян, а потім розповідають, що ті речі, які вони зобов’язані робити, їм задорогі.

З початком окупації Росія розпочала розпродаж українських земель і підприємств, перетворивши їх на приватні ферми. А їх же треба обслуговувати. І коли говорять, що треба пустити воду через Північно-Кримський канал, у цьому є певне блюзнірство. Де цей канал, а де Севастополь! Там теж є проблема з водою, в Ялті є проблема. Північно-Кримський канал не вирішує проблему водопостачання на окуповані території. Ба більше, ця вода піде на обслуговування вкрадених в України підприємств, на воєнні бази, а не на потреби людей.

Проблеми з водою окупанти створили навмисно, вони робили це послідовно, крок за кроком. По-друге, вони відмовляються виконувати свої зобов’язання, не ставлять опріснювачі й не забезпечують населення водою. По-третє, вони продовжують тримати місцевих у заручниках, навмисне обмежуючи доступ українців до води. Вони спрямовують воду на свої воєнні і промислові або комерційні об’єкти. І було би непогано, якби українські офіційні органи почали доносити все це до світу.

Бо сьогодні в цій боротьбі за воду ми програємо. Окупант, створивши цю ситуацію, переклав відповідальність за неї на Україну і йде в атаку. Він розповідає світу про те, що відбувається в Криму. А Україна в цій ситуації виправдовується. Цього не можна допускати, бо ситуація в Криму – це злочин окупанта проти українців. Про це треба говорити і ставити ситуацію на порядок денний.

Лариса Волошина