Перший же ролик у Тік-Тоці — Олена Володимирівна розповідає закордонній журналістці, що, як правило не висипається, бо ж сирени, треба бігти у підвал.
Другий ролик — ще комусь розповідає, що рідко бачить чоловіка, а коли бачить, то вони говорять про дітей, інститут, школу тощо. Бо ж цінують спільний час.
І таких роликів — оберемки.
Схиляю голову перед нестерпними стражданнями, які випали на долю президентського подружжя, і ось що хочу сказати.
Серед моїх знайомих є подружжя, яке зараз очікує додому сина. Син не приїде. Його привезуть. Я запитую через треті руки, коли саме, бо ніколи не зважуся запитати у батьків, коли привезуть тіло сина. Я вже мовчу про збожеволілі від горя родини полонених. Або ж чорні від випробувань сім’ї поранених.
Якби наша сама стильна у світі красуня- розумничка Олена Володимирівна не була такою наглухо відбитою, байдужою, безсовісною і зрадливою істотою, то вона на подібні питання відповідала б якось так:
— Наше життя, звісно, змінила війна. Але в моїй країні зараз стільки страшного горя, мої співвітчизники терплять такі муки і страждання, що я навіть не осмілюсь згадувати про якісь там наші незручності. Запитайте краще мам військових, полонених, поранених, як війна змінила їхнє життя…
І для цього не треба мати ні замежний інтелект, ні вражаючий словниковий запас.
Для цього лише не потрібно бути такою наглухо відбитою, байдужою, безсовісною і зрадливою істотою.
У підвали ви бігаєте по ночах? Ух, псота брехлива! Як у вас ті язики не зчорніють і не відваляться від цієї брехні постійної і безкінечної?
