Зразу заспокою тих, кого шокував заголовок допису. Ні, я не збираюся співати дифірамби Володимиру Зеленському. Я не бачу підстав міняти своє до нього ставлення. Але. Як кажуть розумні люди, якщо хочеш політика подолати, спершу зрозумій в чому він ефективний? В чому Зеленський – «красавчик»?
Ніяк не можна назвати Зеленського «красавою» за служіння українцям. Наші співгромадяни, що помирали від КОВІД зі швидкістю два Іловайська на день, і які були закатовані в Бучі, Бородянці та Ірпені (бо «Зеленський боявся що українці запанікують») у нього на шиї висіти будуть до скону віку.
У чому ж Зеленський неперевершений?
У розумінні пересічного українця. Ще до свого президентства Зеленський був керівником дуже рейтингового телешоу. Українці дивилися по телевізору його «Вечірній квартал» та інші передачі-дебілізатори, вони із задоволенням ходили на його концерти. Очевидно, Зеленський зміг запропонувати те, що українці хотіли бачити і чути. Не забуваймо також, що так, Зеленський чотири рози ухилився від призову, але він же один з перших приїхав у 14-му на аеродром Маріуполя – підтримувати наших бійців. Вже повірте, глядачі це оцінили.
Зеленський ефективний в тому, що він угадував бажання середньостатистичного українця. Він говорить те, що українець хоче почути. Я переконаний, якби в Україні були популярні ідеї інтегрального націоналізму, Зеленський пересипав би свої виступи цитатами з Донцова і Сциборського. Нам би дуже хотілося бачити українців такими які вони виведені у фільмі «Кіборги». А реально вони такі, як вигляда пересічний глядач на концертах Зеленського. Про «зійтися посередині», «знайти мир в очах Путіна» і подібне, Зеленський говорив тому, що від нього це хотіли чути. Він і нині робить те саме. Власне, вся передвиборча риторика Зеленського була збудована так, що кожен в ній бачив те що хотів. Тому Зеленського підтримали водночас прибічники і противники інтеграції до НАТО.
Уміння працювати з аудиторією Зеленський переніс і в Офіс президента. Якщо коротко сформулювати чим там займається Зеленський, то буде так – торгує пикою на заходах і пише відосики. І це я пишу без іронії. Зеленський просто геніальний піарник себе самого. Він обіцяє масам те що вони хочуть почути. Обіцяти – не робити.
Зеленський феноменально влучно грає з людськими очікуваннями. Він не соромиться обіцяти, знаючи що його обіцянки просто забудуть. Він створює ілюзії і підміняє їх новими ілюзіями коли попередні мутніють. Манера поводження офісу Зеленського з громадянами, це свого роду сценарій серіалу, де творців цікавить динаміка подій тут і зараз, а що буде через тиждень вони придумають за тиждень. Додайте сюди й те, що Зеленському просто феноменально щастить. Щоразу як він доходить до критичних обставин, стається щось, що зразу міняє весь порядок денний – і вчорашні проблеми стають неактуальними.
За інших умов Зеленському ціни б не було. Але лихо в тому, що він – лише обслуга. Він блазень з булавою, що легітимізує діяльність Коломойського, Пінчука та інших створінь дикої природи на кшталт Тищенка і Трухіна. Він прикриває їхнє пограбування України. Він не розбудовує країну, країна для нього лише ресурс.
Що з ним таким робити? Відверто – я гадки не маю. Настільки успішний піарник триматися на плаву може дуже довго. Єдине що радує, так це те, що вся історія доводить. Всі надто фартові особи колись спотикаються і тоді падають – аж б’ються. Це станеться і з Зеленським. Обов’язково. Надто багато ворогів він наробив собі, граючи роль. Людське суспільство аж надто легко вивалює в багні своїх вчорашніх кумирів.