Українці схильні до анархії

Ну, сталося. Дожився. На пабліках шанувальників ЗЕ з’явилися просторікування про те, що українців не задовольнить ніяка влада, що українці – вражаюче невдячні і що більшість голосувань українців не ЗА щось, а проти чогось або когось.

Дивовижно прочитати таке від людей, які ще пару років тому дорікали порохоботам: «чудовій владі дуже не пощастило з огидним народом!» Проте.

Ні, я не буду глузувати про те що перебування на владі (коли вся відповідальність на тобі) примушує сильно змінити погляди і гасла – саме це ми спостерігаємо зараз. Проблема справді існує. З нею стикнувся Ющенко. З нею стикнувся Порошенко. Зараз саме ця проблема (помножена на кричущу непрофесійність ЗЕкоманди) руйнує рейтинг Зеленського. З проблемою цією стикнеться будь-який президент після Зеленського. Так, українці категорично не хочуть помічати позитивних перемін, ненавидять владу і мріють аби за них їхні проблеми вирішував хтось, а не вони самі. І проблема ця – не наслідок совка. На жаль, вона набагато глибша.

Наведу приклад. Одною з груп козаків, які під час альянсу гетьмана Мазепи зі шведами обрали бік Москви, були паліївці – тобто прибічники легендарного полковника Семена Палія. Гасла паліївців запалили чимало людей – саме вони стали «вірними козаками царя Петра І». Чому так сталося? Бо паліївці апелювали до образу борця за гноблених і злиденних Палія, на противагу пану і гнобителю Мазепі.

Насправді образ Палія – неймовірно міфологізований. Повстання, яке ще й досі в історії носить назву «Паліївщина», очолював не Палій, а Самійло Самусь. Він керував всіма повстанцями, включаючи Палія, чий полк знаходився на кордоні з Гетьманщиною Мазепи – практично в тилу. Збереглися листи Самуся, де Палій змальований як абсолютно некерований п’яниця та анархіст, який весь час хитався між Польщею і Московією, і чиї козаки від безкарності скотилися до грабунків та бандитизму. Зрозуміло чому Мазепа замкнув його в кайдани – кому потрібний був такий кадр? Характерно, що всі інші повстанці не зазнали з боку Мазепи ніяких переслідувань – Самусь та Іскра лишилися полковниками, навіть зять Палія Антін Танський у Мазепи командував полком. Власне, Танський і перебіг до Петра першим – і він же потягнув за собою всіх інших паліїівців. Москві відтоді паліївці служили на совість – воювали проти козаків гетьмана Орлика у 1711 р. і брали участь в депортації українського населення з Правобережжя – того ж року.

Просто усвідомте. З одного боку гетьман, який об’єднував українські землі, кріпив економіку та будував храми й школи – з іншого полковник-повстанець, описаний вище. Хто для українців став героєм? Судячи з численних народних пісень та з документів тих часів – саме Палій. Він же за обидлених проти гнобителя Мазепи!.. Він же постраждав!.. Вам не нагадує це стосунки між Порошенком з одного боку, і Нацдружинами, Правим сектором та добробатами – з іншого? Згадайте, на чиєму боці тоді були симпатії суспільства? Раніше з тою самою проблемою стикнувся гетьман Павло Скоропадський. Очевидно – те саме явище наразі відкрилося Зеленському – тому й застогнали його прибічники.

Проблема є, і проблема тягнеться з часів козацтва – так точно. Українці справді схильні до анархії і ідеал держави для багатьох з них – ні за що не відповідати, але користуватися всіма можливими благами, яких завжди мало. Саме тому в Україні такий успіх має жанр «антикорупційного розслідування», бо українці захоплено вірять в будь-яку байку про «бариг і мародерів». Це знімає з себе відповідальність. І ще – це руйнує наше майбутнє. Секрет Полішинеля, одна з найбільших проблем ЗСУ під час АТО була прірва недовіри між солдатами і командуванням. В бізнесі, в Україні – все те саме.

Я не знаю що з цим робити. Переслідувати за наклепи – марно, переслідуванні зразу ж ставатимуть героями і борцями за правду. Думаю, цю дитячу хворобу суспільства можна тільки пережити. А Зеленському я радив би активніше працювати з опозицією, а не тягати її на допити. Співпрацювати – дуже корисно. Для всіх.

Дмитро «Калинчук» Вовнянко