Україна направила Туреччині ноту протесту через зустріч Ердогана із Поклонською

Міністерство закордонних справ України направило Туреччині ноту протесту через зустріч президента Туреччини Реджепа Ердогана із депутатами російської Держдуми від окупованого Криму

Про це повідомляє МЗС України.

«Інформація про зустріч президента Турецької Республіки Реджепа Ердогана із політиками, незаконно обраними на окупованій території України, викликає занепокоєння», — йдеться в заяві МЗС України.

12 жовтня депутат Держдуми Росії від анексованого Криму Наталя Поклонська повідомила, що взяла участь в конференції спікерів парламентів щодо протидії тероризму та розвитку регіональних зв’язків у Стамбулі та потиснула руку президенту Туреччини Реджепу Ердогану.

У російській делегації був ще один депутат від анексованого Криму — Руслан Бельбек.

P.S.

Вітаю нашого найвеличнішого лідера галактики і всесвіту з провалом в Туреччині.
Ердоган зустрівся з Няш-мяш і іншими кримськими зрадниками із «делегації кримських депутатів».

І не треба тут кивати на Ердогана. Нічого такого він собі не дозволяв попередні 5 років. Але після обрання, зелена істота зустрілася з прем’єром Ізраїля Нетаньяху і таємно погодилась на визнання Єрусалиму за Ізраїлем через відкриття там представництва України. До того, в Ізраїлі переховувався Коломойський і ще у березні за забезпечення притулку обіцяв місцевим, що зелена істота після перемоги визнає окупацію Єрусалиму.
Це — болюче питання для Туреччини і для всіх країн Близького сходу. Зеленський зробив плювок їм в обличчя. Плювок у відповідь прилетів в Україну.

Після дешевого і тупого пзджа наркомана з його браслетиками, Ердоган зрозумів з ким має справу. З ним тепер балакають ось так.
Всіх нас з цим вітаю. А особливо тих остолопів, що розповідали, що президент це зниження тарифів.

У Президента України дві основних завдання — дипломатія і оборона. Два. І дипломатія вже все. Воно її просрало повністю.
На черзі оборона.

Джон Сміт

Перед виборами і зеленими призначеннями спостерігав цікаву картину як люди намагалися змиритись з вибором, мотивуючи це тим, що у владній партії і серед кандидатів на посади є «нормальні пацани».
Не засуджую. Людям властиво сподіватися на краще. Властиво думати, що люди яких вони знають з позитивного боку, такими і залишаться.

Однак, скептично ставився до подібних сподівань.
Причини скепсису достатньо прості: не вірю в наявність хоч якихось моральних характеристик в людей, які об’єднались з ворогами України. А після того, як щеля повернув в Україну справжніх злочинців і справжніх мародерів, які очолюють процеси, будь-які розповіді про те, що «я не знав», «я хотів інше», «в мене були інші завдання» вважаю цинічним фуфлом.

Тому мене зовсім не дивують огидні маніпуляції колишніх «своїх» щодо проплаченості людей на Майдані, щодо виправдання капітуляції ітд. Бо ці люди куди мерзенніше українофобів, які йшли в українофобську партію відстоювати свою українофобську позицію. Я не можу прийняти їх позицію, але не можу не віддати належне наявності яєць.
А тут просто безхребетні, безродні істоти.

Впевнений, що цього разу їх крокодилячі сльози вже не подіють.

Mason Lemberg