Україна-США: десь “влітку” … чи наприкінці списку пріоритетів?

75

Це якщо коротко про “американські горки” Зеленського з візитом до Білого дому. Історія, яка розпочалася ще за 45-ого президента США Дональда Трампа, продовжує розвиватися все ще у токсичній логіці, закладеній два роки тому.

І зовсім не важливо, коли нарешті відбудеться проанонсований візит Зеленського до Вашингтону. Тепер не важливо. Хай би як не шантажували з Банкової (у стилі Януковича) “розворотами на далекий схід”, впливу на американську адміністрацію це не матиме. А ось репутацію і довіру до Києва зіпсує. Ефект може бути протилежним.

Що не так?

Банкова зробила собі медвежу послугу, явно поспішивши заявити про погодженість візиту до США наприкінці липня. Якщо подібний розвиток в Україні подиву вже не викликає (чергова обіцянка, яких багато, як і багато разів обіцяний візит Макрона в Україну), то для Сполучених Штатів це далеко не так. Не часто побачиш роз’яснення Білого дому про те, що малося на увазі у ході розмови двох президентів, і що Джо Байден не конкретизував місяць: “Ми все ще сподіваємося на візит президента Зеленського до Білого дому цього літа, але якоїсь дати для її оголошення не маємо”. Звучить дипломатично, і одночасно на межі фолу для України.

Дата, а тепер ще й місяць, — важливі. Вдала дата візиту могла б задати тон майбутнього розвитку і одночасно перекреслити два роки очікування. Над цим, як правило, активно працюють і не за залишковим принципом. Цікавою у цьому відношенні була б нагода 25 липня — третя річниця Кримської декларації США (Декларація Помпео). Водночас ця перспектива вже недосяжна. А ось побувати у Вашингтоні у політично мертвий сезон для США, з Конгресом у відпустці, — цілком. Хочеться вірити, що цього не станеться.

Не завершено виконання “райдеру” очікувань Вашингтону від Києва. Це не лише про п’ять ключових реформ, на які на початку липня вказав держсекретар Блінкен. Це також і про позбавлення української влади від токсичних впливів друга-бізнес-партнера. Хибно думати, що останнє засідання РНБО, рішення якого “не долетіло” до головного фігуранта, було непомічено у Вашингтоні. Водночас, саме такі рішення і створюють атмосферу, яка дипломатичною мовою зветься “сприятливою”. Або не є такою. Тут також на згадку приходить розслідування ДБР щодо т.зв. “плівок Деркача”, де згадується ім’я президента Джо Байдена.

Як підсумок: за результатами зустрічі президента Байдена з канцлером Меркель сторони уклали Вашингтонську декларацію. Двосторонній документ, який пройшов повз уваги більшості, але є важливим як основа американсько-німецького союзництва і трансатлантичного партнерства. Цікаво, чи в іграх з датами візиту, на Банковій думають про схожу декларацію (а краще — безпекову угоду)? Хотілося б вірити, що так, і за лаштунками ведеться робота над подібним документом (час ще є), в якому можна було б побачити місце нинішнього Києва у пріоритетах Вашингтону. Сподіваємося, що не наприкінці списку.

До речі, щодо візиту Зеленського до США саме “влітку”, про яке як елемент календаря кажуть і прес-реліз розмови з Байденом, і роз’яснення Білого дому. Так ось “влітку” в США рахується інакше і, приміром, цього року літній період триватиме аж до 22 вересня. А тому не варто виключати і сценарій, коли українсько-американський саміт відбудеться десь на полях 76-ї сесїї ГА ООН (починається 14 вересня). Це також буде сигнал. Напівпротокольна зустріч з Байденом в одному з готелів Нью-Йорка і повноцінні переговори у Білому домі — це Вам “не какая разница”!

 Костянтин Єлісєєв

 

Поделиться:
Загрузка...