«Україна ще у такій біді не перебувала» – екснардеп і дисидент Ярослав Кендзьор

61

Як ви загалом оцінюєте суспільно-політичну ситуацію, яка спостерігається в Україні? 

– Дуже тривожна ситуація, якщо сказати одним словом. Я – людина, яка прожила вже великий шмат життя і більшу частину – в політиці. Я прийшов у політику ще задовго до приходу в Верховну Раду України в 90-му році…

..І сьогодні я ніби телепортуюся час від часу у ці 60-80 роки, коли за вільне, правдиве слово ти міг отримати 10 років мордовських концтаборів. Але зробити сьогодні це їм не вдасться — зараз виросло нове покоління, яке ніколи з цим не погодиться.

Ця людина [Зеленський], яку без перебільшення назвеш людиноподібною істотою без роду та племені, сам не знає, хто він. То він називає себе “я русскоязычный еврей”… Та якщо ти вже єврей – то Слава Богу, що ти єврей, але ти ж уже будь тоді, якщо ти живеш в Україні, “украиноязычным евреем”, яких багато і які шанують Україну, і які поважають Україну, які користуються мовою цього народу. Тобто, ця особа без роду-племені не знає традицій, не знає нічого того, що б його пов’язувало з Україною – державою, в якій він живе!  Тому ось таке нещастя. Ну, тут треба віддати належне “славному” українському виборцю, який примітивно спокусився на ті обіцянки, які щедро роздавав він у час своєї виборчої кампанії.

Словом, ми зараз переживаємо дуже складний період у країні. Ці люди фанатично вхопилися за ідею знищення п’ятого президента України Петра Порошенка, який врятував, прийшовши на посаду президента, руїну, розвалину, а не державу.

Я — людина, яка розуміється в політиці та розуміється у процесах державотворення, я розумію, що таке – отримати державу на скарбничому рахунку якої є 108 000 грн на  50-мільйонів громадян. Йому за 5 років президенства вдалося зробити те, що не змогли ми – моє покоління, яке було в 1,2,3 каденції – ми заклали основи незалежної української держави, але те, що зробив Порошенко – утвердив цю державу і в перший складний час війни нападу Росії на Україну… Це і асоціація з Європейським Союзом, це і безвіз, це і антипутінська коаліція у цей тривожний для України час, бо Україна сама не вистояла б перед ударами кремлівського агресора, це другий, по суті акт, незалежності — а саме автокефалія Української православної церкви – Томос, з якого кепкував, глузував, насмілювався цей сьогоднішній, з дозволу сказати, президент України. І все це сьогодні якраз і тримає у цей складний час Україну у статусі незалежної держави.

Проаналізуйте самі: чому сьогодні із чинним президентом ніхто з провідних лідерів не хоче зустрічатися? Тому що всі вони розуміють: і керівник США, і Франції, і Німеччини, і Британії, і Канади тощо – вони уже зрозуміли, хто такий Зеленський і хто його команда. Офіс президента Зеленського – це кубло ФСБшне на чолі з Єрмаком. Він не бачить наскільки його відверто і в ефірах, і на радіо, і в пресі друкованій називають “агентом кремля, ФСБшинком”? Чому він не звертається до суду, не захищає свою честь і гідність? А, може, для нього це гордо, що він виконує таку функцію Кремля в Україні?

Захід, розуміючи, якою є позиція Зеленського, перестав ділитися якоюсь таємною інформацією з Україною, керівником Офісу та самим Зеленським, тому що завтра ця інформація буде відома в Кремлі.

Але західні країни все-таки надають допомогу Україні…

Зеленський зі своєю ФСБшною командою поставив Захід на розтяжку. Захід розуміє, з одного боку, що зовсім закинути Україну – це віддати Україну Москві, а це означає, що Росія зміцнює себе дуже серйозно, отримавши в руки Україну. Тому вони, не зустрічаючись, розмовляючи вряди-годи, повідомлять йому якусь інформацію через телефон. І США, і Британія, і Німеччина, і Франція, й інші країни розуміють, що ненадовго ця влада, але Україну треба втримати, не віддати її під протекторат Кремля.

Тому й іде якась допомога, хоч я переконаний, якби так гіпотетично Порошенко залишився на 2-й президентський термін у 19-му році, з мого політичного та життєвого досвіду я можу абсолютно без перебільшення стверджувати, що Україна вже була б на крок від НАТО. Вона була б вже буквально на витягнуту руку під постійного членства в ЄС! Бо з тими контактами, які вибудував Петро Олексійович Порошенко за свої 5 років, і тією довірою, яку він отримав від керівників Західного світу, західних держав, Сполучених штатів, Канади (а це у політиці надзвичайно важливий фактор), Україна була б дуже близько до заповітної мети. Це б дозволило Україні безпечніше себе почувати у цьому світі – з членством в НАТО та членством у Європейському Союзі.

Одні говорять, що проти Петра Олексійовича кримінальні справи відкрили для того, щоб його посадити. Інші — щоб перешкоджати його політичній діяльності. Називають й інші причини. Якщо це завершиться інформаційним “пшиком”, який буде дзвінок для опозиції та чинної влади, чим це все може закінчитися? Які Ваші прогнози?

Петро Олексійович заявив, що він 17 січня повертається і він хоче зустрітися (а він має право як народний депутат України) з Генеральним прокурором. Ну і, напевно, десь із якимись іншими чи то судовими, чи структурами правоохоронними. Порошенко тікати не буде. Їм дуже хотілось би, щоб він залишився [закордоном], щоб говорити: “От якщо людина невинна, то вона не тікала б, а він залишився на Заході і боїться арешту, тому що має чого боятися”. Ці звинувачення, писані на колінах про нібито “державну зраду” і “потурання” [сміється]. Це серйозно вголос говорити не хочеться, ну така вже нісенітниця – “потурання, допомога терористам”..

У цієї дебільної компанії на Банковій я хочу в черговий раз запитати: “Шановні панове юристи, а чому ж ви звинувачуєте Порошенка у тому, що він купував вугілля в українських шахтах, Донецьких і Луганських, які ще були зареєстровані як українські підприємства?”. Адвокати, звичайно, до суду подадуть документи із податкової, я думаю, їх там ще не попалили. Документи про те, що ті шахти, які відвантажували антрацит до України у 14-15 роках, платили податки, що ще функціонувала банківська система на ще не зовсім зруйнованих територіях Донецької та Луганської області. За відрахування на заробітні плати, які отримували шахтарі за видобуте вугілля та відправлене на українські електростанції, щоб Україна не поринула у темряву та холод, вони додумалися порушити провадження проти Порошенка. А в мене тоді запитання до них: а чому ж ви, панове, не послідовні до кінця? Поруште ще одну справу проти Порошенка, що громадянам тих окупованих територій призначається пенсія, адже де у вас є гарантія, що син якогось пенсіонера не є в тих сепаратистських бойових загонах на Луганщині чи Донеччині. Це також можна розглядати як потурання, допомога тероризму.

Тобто, якщо влада їх, ніхто не втовче у їхні ватні голови, що вони роблять величезну помилку, що вони зможуть спровокувати величезну біду в Україні. Сьогодні з тих 73%, які проголосували на президентських виборах, залишилися ріжки та ніжки – залишилися буквально оця вся ватна частина українського суспільства, яка плаче ще за Радянським союзом, для котрих Москва по сьогодні – це рідна сестра, рідний брат, старший брат тощо. Ті будуть сидіти на призьбі і не висовувати носа із хати. А захищати Україну, а відтак того президента, який врятував Україну у час своєї президентської каденції, прийдуть мільйони. І тоді я не знаю хто захистить і Зеленського, і цей його ФСБ-шний офіс на Банковій.

Не хотілось би мені це вголос казати, але я знаю і пам’ятаю, і Зеленському варто було б пам’ятати, прочитати історію президентства Чаушеску, чим воно закінчилося – розлючений народ, доведений до межі кипіння – він не буде зважати ні на що. 

Тому що коли емоції беруть гору, я не хотів би, щоб таким шляхом розвивалося. Але вони руйнують Україну. Тут не так йдеться про Порошенка – Порошенко, я переконаний, якщо прилетить – і так станеться, що йому в Борисполі натягнуть кайданки на руки, посадять і відвезуть на Лук’янівку – Порошенко тікати не буде, але це все розвалиться. І разом з розвалом цієї справи розвалиться і вся сьогоднішня влада на чолі з оцим, вибачайте, блазнем, який в силу обставин очолив українську державу.

Мені, коли я говорю про цього чоловіка, постійно згадується французький письменник-авангардист Фредерік Беґбеде. Він, досліджуючи історію французьких королів, зупинився на історії блазнів та інституті блазнів (сьогоднішньою термінологією) коло кожного короля. І він у цій своїй роботі пише: “Королівський блазень потрібний, але коли блазень стає королем – це Апокаліпсис”. А я вже від себе додаю: а коли біля короля-блазня суцільний табун блазнів – це вже, звичайно, цілий армагедон. От до такого армагедону, який просто повалить українську державу, ми допустити ніяк не можемо.

На вашу думку, в чому причина такої активізації правоохоронних органів стосовно Порошенка? Тому що з 2019 року на нього постійно відкриваються кримінальні провадження, але зараз все каталізувалося настільки, що не встигаєш слідкувати за подіями.

Бачите, кожен, хто більш-менш постійно спостерігає за виступами цього діяча – він не обминає жодного моменту, щоб не згадати Порошенка. З цього погляду, я так сам собі думаю, ну якась параноя в голові цього чоловіка – він про Порошенка ні на хвилинку не припиняє думати.

Перше: він бачить свою неповноцінність у порівнянні з Порошенком. 

Бо я розмірковую логічно: якщо, наприклад, я – людина такого типу, як Зеленський, якому було байдуже хто він за національністю – і враз, в силу різних обставин мене висувають на посаду президента. 

На мене працює телеканал Коломойського, мені пишуть брехливі спічі, лунають обіцянки тощо – і я погоджуюся йти у президенти. І це не маючи ні найменшого поняття хто я такий – але я йду в президенти.

Якщо я буду обраний президентом, я маю будувати цю державу,