При всьому своєму негативному ставленні до Трампа, на яке вплинули переважно скандали про напади на жінок і якшання з бандою розтлівачів епштейна, насправді ніколи не вірив, що він для нас буде значно гіршим варіантом ніж була б Харріс.
Байден з Україною був хоча б пов’язаний. Він тут неодноразово бував, він занурений у тему України, з Україною пов’язана його «спадщина».
Але коли стало питання руба: після 7 жовтня всі гроші і зброя йдуть любімому Ізраїлю, а Україні дуля, ми знаємо як Байден вчинив. Не вчинив нічого. Лише обрав зручні відмовки, що це все «Трамп блокував».
А Харріс з Україною не пов’язана взагалі ніяк.
Так, на словах Харріс казала, що вона за Україну, що вона з Байденом намагалася не допустити вторгнення. Але Трамп на дебатах правильно з неї посміявся: вони намагалися і от що сталося.
Бо на ділі, а не на словах, в умовах, коли жорсткий наїзд на Північну Рефіопію небезпечний для рейтингів, і Байден, і Харріс прийняли рішення «уникнути ескалації».
Результат: РФ, Китай і Північна Корея підняли голови.
А от тепер до влади прийшов напівнавіжений ексцентричний дід, ключова риса якого — він маніакально не терпить зазіхання на своє домінування.
І опиняється він зараз на міжнародній арені, де США зобов’язані домінувати або підібгати хвоста і повзти під кущ. Що б там не казали, що зовнішні питання не важливі для американців, Америка стала собою через домінування назовні.
Бо важливо не те, що хтось говорить, а те, що буде робити. Зеленський казав, що стане на коліна перед Путіним, «бо війна вигідна лише Порошенку». І після неприємних спроб у Стамбулі зробити як Трамп з мікрофоном, в кінці довелось самому стати Порошенком більшим за Порошенка.
Трамп критикував Байдена за ганебну втечу з Афганістану, але поразка в Афганістані дріб’язок порівняно з поразкою всього західного світу в Україні перед Китаєм, РФ і Півнячою Кореєю. В Афганістані весь світ не впрягся допомагати, тому і не програв там весь світ.
А сама Україна поки не здається, хоч і як важко. Тому здатися 60% світового ВВП гобліну з 2.9%, коли у гобліна починаються системні проблеми в економіці, — ти просто станеш ідіотом і посміховиськом для всього світу. Твоя спадщина буде закопана назавжди.
Насправді, як політик типажа путіна і нетаньяху, Трампу значно легше буде відволікти увагу від внутрішніх проблем зовнішньою війною.
Наше ключове завдання зараз навіть не сподобатися Трампу, а зірвати його єдину стратегію.
Все, що виходило від наближених до нього людей, це усадити нас за стіл переговорів на умовах злочинця.
Якщо він спробує реалізувати дурість з погрозою припинити нам постачання зброї, щоб ми втягнули голову в плечі, маємо не пасувати — піднімати ставки. Маємо використати це як інформаційний привід для повернення уваги світу до нашої проблеми. Маємо оживити дискусії про те, що підтримка України — безальтернативна.
Ключове завдання зараз зірвати Трампу його стратегію. А коли своєї в нього не залишиться, йому не залишиться іншого шляху крім пристати на нашу.
Та краще — треба вже зараз обдзвонювати всіх у світі і організовувати свою власну, міжнародну кампанію тиску на нову адміністрацію США.
Зараз в дійсності є вікно можливостей не тільки відстояти допомогу, а й за сприятливого сценарію наростити її.
Складніше буде не дати їм відвернути від нас увагу, зручно створивши привід в іншому місці — наприклад війною на Близькому сході. Всі ці статті в Foreign policy як Україна не справляється і США повинні примусити її домовлятися з Путіним, в дійсності пишуть як раз ті, хто закликають, щоб США сконцентрувалися на Ірані.
Будь-який президент США рано чи пізно змушений стати щодо рашки Рейганом.
Трамп має зробити те, що не зміг 2 роки тому Байден. Треба домовився з саудитами знизити нафтові ціни і потримати 2 роки. Треба вибити російський тіньовий танкерний флот, а її частку ринку розділити між власними нафтовиками. І нехай орки путіна з’їдять.
Хто б що не казав, питання перемоги України — ключове для історії світу. Байден йде, так і не зумівши зробити спадщину переможця нео-ссср. Прийшов інший президент. Тепер це завдання на ньому.
Що ж, поразки треба визнавати, і я, як прихильник демократів, її визнаю.
Трамп виграє усі без винятку «хиткі» штати і суттєво перевищує показник Байдена у 2020 році. Мало того, є ризик, що Сенат також опиниться під контролем республіканців.
Пропоную не посипати голову попілом, а починати жити у новій реальності. Американці свій вибір зробили, і поставитись до нього треба з повагою.
А маємо ми новий виклик не тільки для України, але й для усього світу, особливо для Європи.
Давайте, щоб не ходити колами, я одразу скажу вам, що очікує нас у новій реальності:
Ніякого імпічменту Трампу не буде. Хоч він і злочинець, американська правова система настільки незграбна, що він обійде її не помітивши. До того ж, обидві палати Конгресу мають великий шанс опинитись під респами.
Поки Україна 3 роки воювала на передовій, Європа мала шанс переозброїтися та наростити виробництво. Натомість Європа зробила ставку на перемогу нинішньої адміністрації, і тепер починається паніка. Вона (паніка) скоро мине, але взяти левову частину відповідальності за безпеку у Європі і війну в Україні, європейцям доведеться.
Про якісь кроки до НАТО у найближчі роки Києву можна забути. Байден ще може зробити відчайдушній жест і формально запросити нас туди, але з цього запрошення можна зробити паперовий літачок і запустити його з балкону.
Як доведеться нам забути у середньостроковій перспективі про повернення втрачених земель. Наразі на Україну агресивно й відкрито тиснутимуть, щоб вона уклала «угоду» з росіянами. Зрозуміло, що на нас тиснути легше, ніж на путіна, і Трампу однаково, як це вплине на цілісність України. Так що я підтверджую свій попередній прогноз: наступного року, попри значне військове лобі в оточені Трампа, нас чекає заморозка по лінії зіткнення. Чи піде на цю заморозку путін? Думаю, піде — за це є багато аргументів, на яких я зупинюсь в одному зі своїх наступних дописів. До того ж, Трамп може бути у цьому сенсі більш рішучим, аніж Байден, та знайти економічні та політичні (Китай) важелі впливу на москву.
Є ще один варіант: в оточені Трампа переможе «лінія Волкера та збройного лобі» або Донні не зможе домовитися з Путіним та Сі — у цьому випадку може розпочатись різка ескалація — аж до ядерної війни. Але на це даю не більше 20%.
Чи може Україна у цих умовах не погодитись на заморозку і продовжити воювати за втрачені землі? Може, але підтримки у партнерів це не знайде — міжнародне право розтоптане, всі вже хочуть зайнятись своїми справами, а не Україною. Юридично окупацію ніхто не визнає, санкції збережуться. Запрацює українсько-європейська програма по тимчасовому переселенню з окупованих територій проукраїнського населення та їх облаштування на нових місцях. Сподіваюсь, виробництво зброї в Україні нарощуватиметься та з`явиться запас ракет середньої дальності власного виробництва, який гратиме роль стримування.
Українська державність збережеться. В оточені Трампа багато людей, яким абсолютно не потрібно відродження росії. Мало того, вже сьогодні до США вилітає старий товариш Трампа Борис Джонсон. І він вже заявив, що головним питанням зутрічі буде доля України.
Наступного року пройдуть вибори й у нас. До речі, заступник голови українського парламенту Корнієнко вже попросив Трампа допомогти Верховній Раді переобратися, і я зовсім не здивований цією новиною.
Висновок: те, що я написав, може статися зі значною часткою ймовірності, але кожного дня життя робить такі кульбіти, що передбачити майбутнє не дано нікому. Нам залишається одне: допомагати армії, берегти своїх близьких, наступного року вибрати відповідальну владу, сподіватись на «чорного лебідя», який допоможе відновити територіальну цілістність України, не впадати у відчай, вірити у себе та у ЗСУ.
Ну що, американці обрали гвалтівника і рецидивіста своїм президентом. Такого ще не було. В нас обирали клоуна, в нас обирали тричі несудимого зека, але щоб обрати клоуна, гвалтівника і доведеного судом злочинця — все в одному, — це американці заткнули весь світ за пояс.
Один той факт, що обирали американці між посередньою тьоткою, яка отримала шанс лише через те, що мумія Байдена навіть ногою в могилі не бажала віддавати кермо, а з іншого боку — гвалтівником і дружбаном педофіла Епштейна, — доводить, що всі народи в плані національної тупості однакові.
Я прям давно мріяв це сказати і ще скажу не раз: забудьте ці історії про вигадану «національну тупість українців».
Всі люди в світі однакові. Вони в принципі тупі.
І це американці без війни, з повним доступом до вільних медіа, ці медіа дійсно вільні, а не захоплені мафією, і вони розказали масам всі можливі факти про кандидатів. При чому американці це суспільство відносно сите, не мають і половини нашого стресу, і причин під цим стресом відключити мозок і повірити в якогось мессію-безконтактніка.
Але навіть такий світоч демократії, як американці, голосують за руду диктатуру.
Подав голос відомий республіканець, сенатор Марко Рубіо з Флориди, який є чи не головним кандидатом на посаду держсекретаря при Трампі.
Зокрема, сьогодні в ефірі Today він заявив, що війнав Україні «зайшла в глухий кут», і її треба зупинити:
«Я думаю, українці були неймовірно хоробрими і сильними, коли протистояли Росії. Але, зрештою, те, що ми фінансуємо, — це патова війна, і вона повинна добігти кінця. Я думаю, що тут має бути здоровий» сенс. Україні знадобиться 100 років, щоб відновити країну»
Він додав, що Трамп хоче завершення війни, але це не робить його «фанатом Путіна».
👉 Торг щодо України розпочнеться вже завтра. І проходитиме він між американцями та росіянами. Боюсь, на початковому етапі нас у ці перемовини навіть не залучать. І якщо потім поставлять перед якимось вибором, то у він у нас буде дуже простим: погодитись з американсько-російською «сдєлкою» або залишитись гордими і продовжувати воювати, сподіваючись на підтримку не найбільшої частини Європи.