Том Купер: звіт про війну в Україні за 29 грудня 2025 року

Всім привіт! Сьогодні понеділок, а значить, настав час перервати мою «відпустку» і розповісти про те, що відбувається в Україні.

Варто сказати, що поняття «відпустка» у мене досить відносне. Мало того, що я весь час вдома і, власне, працюю (хай навіть «повільніше і менше, ніж зазвичай»), то ще й від цієї війни нікуди не подітися, куди б ти не пішов і чим би не займався.

…і ось кілька днів тому я випадково зустрів українця і, звичайно ж, зав’язав жваву розмову про цю війну. Якоїсь миті, трохи втомившись від усіх цих мрій і порожніх надій, я згадав дещо, що мені доводилося чути досить часто, років 40 тому…

У 1980-х роках, під час ірано-іракської війни (зачекайте, расисти: помовчіть і дочитайте до кінця), коментарі із «Заходу» завжди були приблизно такими:

«Шкода, що жоден із них не може програти».

Тобто «Захід» вважав «ідеальним» як для Ірану, а й Іраку залишитися втягнутими у цю війну, а й сподівався, що обидві країни її програють; таким чином, «Захід» також «смикав за нитки» (зрозуміло, за лаштунками)…

З урахуванням інфляції, у разі війни в Україні та з погляду наших славних урядів та олігархії, ситуація виглядає приблизно так:

• «Шкода, що жодна із сторін не може програти, але нічого страшного, якщо Росія загрузне в українському конфлікті: тільки, будь ласка, не дозволяйте Україні перемогти»…

На цьому етапі дискусія закінчилася: принаймні мій  співрозмовник  був обурений цим висновком — хоч, мабуть, і розумів, що він «у крапку».

Читайте: як і раніше, дуже складно пояснити українцям, які зараз  не перебувають в Україні  (і особливо  тим, хто НЕ служить у ЗСУ ), що Україна могла б зупинити Росію «з легкістю», якби її керівництво не було настільки некомпетентним та ідіотськи корумпованим, як зараз. Це «якісне управління» призвело б до набагато ефективнішого використання наявних в Україні ресурсів; до кращої підготовки ЗСУ; до значно кращого поводження з військовослужбовцями ЗСУ — і, отже, до відсутності масових дезертирств (зауважте: 2022 року у ЗСУ практично не було дезертирств, і вони двічі зупиняли росіян: один раз у березні та один раз у липні). На жаль… завдяки Сирському та його ідіотам, ЗСУ зараз втрачає близько 25 000 військовослужбовців на місяць (без бойових втрат).

…а ще додамо, що постійне очікування того, що «інші» врятують Україну, і скарги, якщо цього не відбувається, тоді як український уряд дбає лише про власне збагачення, — це просто не рішення. Навіть якщо «Захід» допоможе в «повномасштабному» режимі. Насправді (і поклавши руку на серце), думати так майже так само безглуздо, як і сам український уряд.

Цікаво, що того ж дня в ході «онлайн-дискусії» з українцями  в Україні  мене привітали з такою позицією (хоча, особливо, коли я дійшов висновку, що у мене «розвинулася алергія» як на Зеленського/Єрмака, так і на Сирського/Буданова, і я більше не можу чути жодного…)

Отже… сьогодні я пограв у «Київські банди», тож можу «повернутися» до «військових справ». Переходимо до зведення.

Російська економіка

Російська економіка надмірно залежала від експорту енергоносіїв, і обсяги цього експорту дозволяли їй пережити багато криз. В умовах санкцій доходи від нафти залишаються настільки низькими вже довгий час, що більше не можуть підтримувати економіку.

»  РЕПО » — це економічний інструмент, який центральні банки можуть використовувати для регулювання пропозиції готівки. Він нагадує короткостроковий відсотковий кредит під заставу певного майна. Кредит з РЕПО може тривати один день або бути безстроковим. Російський центральний банк використовує ринок РЕПО для вливання готівки в економіку.

(Зліва) Комерційні банки займають гроші в центрального банку за дедалі вищими ставками. Погашувати ці борги стає все складніше, тому боргове навантаження та пов’язані з нею ризики продовжують зростати.

(Дело) Уряд витрачає більше грошей, ніж отримує. Його дефіцит зростає. Співвідношення внутрішнього боргу до зовнішнього боргу збільшується, а це означає, що ризики дедалі більше лягають на плечі РФ.

Економіка найбільша, коли гроші постійно циркулюють: компанія платить співробітникам зарплату. Співробітники купують їжу та житло, а також витрачають додаткові «безкоштовні гроші» на розваги та інші некритичні товари. Підприємства, які надають ці товари та послуги, платять своїм співробітникам. Компанії/підприємства та їхні співробітники сплачують податки. Уряд збирає податки для отримання доходу і закуповує товари або послуги або в тих самих, або в інших заводів, а також інвестує в освіту та охорону здоров’я.

(Зліва) В економіці поменшало «безкоштовних грошей». Після придбання товарів першої необхідності у середньостатистичної російської сім’ї залишилося майже вдвічі менше грошей, ніж два роки тому.

(Дело) Обсяги зняття коштів із банківських депозитів зростають. Цього недостатньо, щоб викликати колапс, але це свідчить про нестачу довіри до системи.

Виробництво  машин, транспортних засобів, будівельних матеріалів, побутової техніки та обладнання скорочувалося протягом усього 2025 року, а темпи зниження були ще вищими у листопаді. Скорочення виробництва призводить до зменшення обсягів продажу, зниження використання продукції, скорочення коштів на оплату праці співробітників та інших підприємств, зменшення витрат працівників та підприємств, а також скорочення податкових надходжень до державного бюджету.

Міністерство фінансів РФ зараз більше стурбоване обсягом  грошових потоків економіки,  ніж боргом і відсотками у ньому. Воно не зосереджується на довгострокових проблемах через серйозність короткострокових проблем.

«Російська економіка  жива, але тендітна . Буфери, створені 2022 року, вичерпані. Довіра, ліквідність та впевненість зараз утримують разом тендітну систему, що балансує на межі. У такому стані один великий шок не поглинеться, а лише підштовхне її до краю прірви».

Росія vs Україна

Російська економіка все ще функціонує, але так продовжуватись нескінченно не може. Вони не мають нескінченної кількості людей, але вони змогли забезпечити стабільний приплив солдатів в Україну. У якийсь момент потік робочої сили скоротиться, або РФ доведеться вжити надзвичайних заходів для забезпечення її наявності, але ніхто не може передбачити, коли це станеться. Вони розплачуються за сьогодення своїм майбутнім, але їхнє сьогодення може тривати ще рік-два.

Економіка України не може працювати без іноземної допомоги. Існує план, згідно з яким Європа фінансуватиме її до 2027 року. Після цього вона стане дорожчою та стане випробуванням для ЄС. Нестача робочої сили в Україні критична. Прийняті ними рішення ускладнюють проблему нестачі особового складу. Запаси боєприпасів та техніки з часом покращуються. Західні санкції та українські далекобійні удари по РФ — найкращий варіант для України щодо усунення російської загрози, і зі збільшенням зносу російської ППО та зростанням українських далекобійних засобів темпи руйнувань зростатимуть.

Росія не окупуватиме всю Україну військовою силою. Питання лише в тому, скільки території буде знищено та скільки українців буде вбито чи поранено. Війни завжди є битвою воль, і в цій війні воля України та її союзників до підтримки своєї економіки протистоїть тому, яких збитків вони можуть завдати російській економіці, щоб вона впала.

Висновок очевидний: у якийсь момент російська економіка впаде. Це неминуче також з іншої очевидної причини: Путін вклав у цю війну  все, що  було у його розпорядженні – всі російські збройні сили, всю російську робочу силу, всю російську економіку, всі російські контакти за кордоном та всі російські можливості вести неформальну війну проти «Заходу». За винятком ядерної зброї, він ні в чому себе не обмежує. Всі його карти на столі. Україна воює з однією рукою, пов’язаною за спиною – власним урядом (оскільки він некомпетентний і глибоко корумпований… просто згадую це про всяк випадок, якщо ще не згадав… сьогодні). І ще однією рукою, пов’язаною за спиною «Заходом». Ось чому в неї немає карт.

Проблема: якщо Україна — і особливо українські збройні сили — впадуть, у буквальному розумінні, «за 5 хвилин або за 2 дні до того, як це станеться з РФ» (і це ще один аспект цього конфлікту, де математика говорить дуже зрозумілою мовою), то Путін виграє цю війну.

Суми

Оскільки «Україна» (читай: Сирський) уже кілька місяців відводить одну частину своїх військ із цього сектору, послаблюючи тим самим оборону ЗСУ, росіяни минулого тижня просунулися на відстань до двох кілометрів між Кіндратівкою та Андріївкою.

Звісно, ​​вся вина лежить на солдатах ЗСУ, а не на їхніх некомпетентних командирах. Тому  у звітах  про рейд до села Грабовське говориться, що солдати в цьому районі брехали про ситуацію, їх командири не контролювали своїх підлеглих, а дисципліна була слабкою. Повідомляється, що це поширене явище в секторах, де практично немає бойових дій.

Тепер перед нами два варіанти: або запитувати «як таке могло статися», або знати, що «риба завжди смердить з голови»…

Вовчанськ

Російські війська, що просунулися до  центральної частини Вільчі,  були знищені. Повідомлень про просування російських військ у цьому секторі минулого тижня не надходило.

Куп’янськ

115-та механізована бригада продовжує знищувати росіян,  які намагаються увійти до Куп’янська . Про зміни у територіальному розподілі не повідомляється. Україна заявляє, що у місті, як і раніше, заблоковано  кілька десятків росіян.

Лиман

3-й український корпус заявив, що  контрнаступ у районі Лимана  випрямив лінії оборони та привів до загибелі, поранення чи полону цілого полку російських солдатів.

Сіверськ

Російські війська атакували Закітне, розташоване  за 8 км на захід від Сіверська . Ймовірно, росіяни переправилися через річку Донець, щоб увійти до села.

Тим часом український Генштаб нарешті визнав, що Україна втратила Сіверськ.

Сирському знадобилося лише близько двох тижнів, щоб це з’ясувати. Натомість значно швидше він досяг успіху в пошуку винних — таким виявилося «Оперативне командування Схід» під командуванням бригадного генерала Братишка, зокрема командири 10-ї та 54-ї бригад. Тому обох було  звільнено . Братишко також звільнив XI корпус від оборонних обов’язків у Сіверську. Розповідають, що штаб XI корпусу відвідав бригади та не виявив жодних проблем чи невідповідностей у їхніх звітах, бо правда була прихована. Отже, командири збрехали своєму начальству.

…і в тому, що вони сильно виснажили обидва підрозділи, практично не надавши їм підкріплень та замін, винні не Братишко та не Сирський.

У цій історії немає деяких елементів. РФ просунулась на 10 км. за останні сім місяців. Темпи просування збільшились у листопаді та ще більше прискорилися у грудні. З публічних звітів очевидно, що проблема існує. Незалежно від того, брехали бригади чи ні, командувачу корпусу, командувачу Східного командування та Генеральному штабу мало бути ясно, що проблема є. Принаймні у цих вищих командувань мають бути інші джерела інформації, крім звітів бригад. Наприклад: звіти ГУР. Зрештою, згідно з розвідувальними даними, «військова розвідка» має дуже специфічні цілі — наприклад, інформування свого начальства про події на полі бою.

Суть у тому, що історія про те, як штаб корпусу обдурили під час інспекції командних пунктів бригади, не витримує критики. Мене також цікавлять дії командувача ХІ корпусом за останні кілька місяців.

У будь-якому випадку, командувач ОК «Схід» Братишко створив тактичну групу «Солдедар» як тимчасове командування у Сіверському секторі. Її очолить бригадний генерал Денис Майстренко, колишній командир 54-ї ескадрильї з гарною репутацією. Братишко також тісно співпрацюватиме з Майстренком. І тоді все буде добре.

Братишка був розгніваний падінням Сіверська. Наслідуючи кращі традиції Сирського, він зажадав, щоб у Сіверську будь-якими засобами був піднятий український прапор. Щоб задовольнити його вимоги, наземний безпілотник (яких наразі не вистачає) доставив прапор підрозділу безпілотників. Вони встановили прапор  на  зруйнованому залізничному вокзалі, оточеному росіянами. Звичайно ж, у цьому не було жодного сенсу з воєнної точки зору.

Були й  інші чинники . За словами родичів та військовослужбовців бригад, обидві частини були сильно виснажені та практично не отримували підкріплень. Підкріплення були направлені до штурмових частин на півдні. Ті самі штурмові частини, які без питань підкоряються Сирському і зазнають тяжких втрат, будучи витраченими в пропагандистських цілях.

Це не перший подібний випадок. 72-а бригада утримувала свої позиції в Вугледарі, відбиваючи неодноразові атаки та займаючи міцні оборонні позиції протягом 21 місяця. А потім вони просто не змогли триматися, бо так і не отримали поповнення.

Крім нестачі особового складу, туман заважав українським безпілотникам знищувати росіян, що наступають. Він також дозволяв українським військам проводити ротацію, але військ для цього було замало. Росіяни обстрілювали їхні позиції авіаударами, ротація могла здійснюватися лише пішки, але в передової лінії фронту повідомлялося про безсонні ночі протягом кількох днів через постійних атак і неможливості ротації.

Забезпечення життєдіяльності полягає в тому, щоб підрозділ мав достатньо поповнення, боєприпасів, води та продовольства для ведення бойових дій. Це також включає забезпечення солдатів достатньою кількістю періодичних перерв на передовий і достатній сон.

Вам не потрібно спати по вісім годин на добу, і ви, звичайно, можете обходитися без сну два-три дні. Але це дуже позначається на вашому самопочутті. Якщо ви постійно рухаєтеся, легше не заснути. Якщо ви перебуваєте в оборонній позиції, не заснути стає дуже складно. Іноді ваші очі можуть бути широко розплющені, і ви нічого не бачите. Іноді ви бачите, чого немає. Ви можете перебувати в бойовій позиції, розуміючи, що ваше життя висить на волосині, якщо ви не побачите росіян, що наближаються, а потім різко прокинутися від жаху, усвідомивши, що спали, скажімо, одну хвилину? П’ять? Миттєвий страх від усвідомлення того, що ви наразили на небезпеку своє життя і життя людини поряд з вами, викликає викид адреналіну, який не дає вам заснути наступні дві-три хвилини. Потім ви знову починаєте засинати, різко піднімаючи голову, намагаючись відірватися.

Завдяки Сирському в української армії виникла критична проблема із забезпеченням. Вона триває вже як мінімум два роки. Він та його соратники допускають чи самі створюють ситуації, у яких втрачають дуже багато людей. Знову і знову. А потім виникає нестача людей, що робить ситуації небезпечнішими, ніж вони мають бути, і призводить до більшої кількості жертв, ніж має бути.

Це завжди була складна боротьба, але Україні не потрібно було ускладнювати завдання самостійно. Хтось має розірвати це порочне коло.

Медик 30-ї механізованої бригади зайняв свою позицію 13 серпня 2024 року і залишив її 28 жовтня 2025 року, тобто  через 471 день . Укриття було висотою 1,5 метра та розраховане на трьох осіб, але вміщало до дев’яти. Після пошкодження оборонцям довелося пересуватися на колінах протягом кількох місяців.

Пізніше вони зміцнили своє укриття, викопавши яму, але їм доводилося ретельно висипати землю, оскільки це могло видати їхню присутність супротивникові і спровокувати нові атаки. Вони чекали, поки вночі безпілотники доставлять продовольство та воду, і швидко розсипали невелику кількість землі, перш ніж повернутися до свого замаскованого укриття.

Він пропустив багато подій, таких як вибори папи римського, але причина, через яку йому довелося так довго залишатися на своїй посаді: нестача військ. 30-та бригада могла б мати більше військ, але один з її батальйонів був відряджений та відправлений до Куп’янська.

Костянтинівка

Цілком ймовірно, що в якийсь момент російські війська окупують Костянтинівку. Тим часом Україна веде тут дуже ефективну оборону, завдаючи значних збитків російській техніці та живій силі.

У південно-східній частині Костянтинівки  росіяни, що ховалися в будинку, що палав, зазнали обстрілу. Під Степанівкою було знищено БТР.

28-а бригада відобразила наступ російських військ з використанням  бронетехніки .

Якщо хтось думає, що лише українці страждають від некомпетентності офіцерів: вибачте, це не так. Якщо добре пошукати, можна знайти десятки подібних історій і у росіян.

Російський солдат, виконуючи «миротворчу місію» у Вірменії, збив офіцера та був відправлений до України. Його першим завданням був штурм Русин-Яра, який наразі обороняє 93 механізована бригада. Після того, як бронетранспортер, який перевозив їх, був підбитий, вони поспішали і продовжили шлях до Русин-Яру. Він настав на протипіхотну міну, призначену для нанесення каліцтв нозі, але вона вибухнула лише частково, тому він зміг продовжити рух. Він прикривав свого партнера, який атакував будинок і був убитий. Після цього він вирішив здатися.

Через безпілотників було важко здійснювати ротацію поповнень. З тієї ж причини було важко відправляти російських полонених до тилу, тому він залишився з двома українськими захисниками. Він допомагав готувати оборону, бо його підрозділ, 242 полк, брав полонених, а 245 полк — ні, і вони не робили відмінностей між українськими захисниками та російськими полоненими. Два українці добре ставилися до нього і навчили його трохи українській мові, яку він розумів, але не міг говорити. Він провів понад  60 днів на передовій,  перш ніж його перевели до тилу. Два українські солдати перебували на цій позиції більше  трьох місяців .

Добропілля

На північ від Разіна, у напрямку Родинського,  російська колона,  що складається з 4 танків, 12 БМП та 5 квадроциклів, була зупинена артилерією та мінами, встановленими  безпілотниками .

Танк-мостоукладач може використовувати міст для перетину невеликого струмка або протитанкового рову. Ця машина та  ще 11 бронемашин  були знищені на шляху до Шахового. Ще одна колона, що прямувала до  Шахового , також була знищена.

Самотній росіянин намагається перетнути відкрите поле. Інший самотній росіянин виявлений безпілотником,  який влаштував засідку . Російські  авіаудари  відбуваються постійно.

Покровськ

Офіційний Київ продовжує петляти довкола проблеми визнання втрати Покровська та Мирнограда. Дійшло до того, що навіть приватні контакти у ЗСУ більше не можуть відкрито визнати нічого подібного — СБУ всюди — навіть коли все очевидно. Відповідно, у доповіді вищого керівництва України від  27 грудня  йдеться: «Вище політичне керівництво держави-агресора вкотре вдається до поширення хибних заяв про значні «успіхи» російської армії на полі бою. Насправді повідомлення Кремля про захоплення… Мирнограда не підтверджуються фактами. Оперативна обстановка у Мирнограді також залишається складною, але ворожі підрозділи, як і раніше, не змогли реалізувати свої плани щодо захоплення Покровсько-Мирноградської агломерації, тому вони вдаються до зброї дезінформації».

Карта нижче була опублікована 27 грудня:

Для порівняння:

Рожеві точки вказують на присутність російських солдатів.

Для порівняння: кадр із відео, випущеного МО РФ, на якому показано іншу групу бійців ЗСУ у Мирнограді в процесі здачі в полон.

…принаймні, цю групу не стратили відразу після здачі в полон…

Скеля атакує російські війська у  західному Покровську . Втрати: танк М1 та БМП.

Великомихайлівка

Сирський передислокував батальйон 92-ї бригади на південь від Покровська і перехопив російських солдатів, які використовують  поні під час штурму . Раніше росіяни використовували тварин для транспортування та логістики в тилу, але тепер застосовують їх у штурмових операціях.

У Данилівці  атакують російські війська. Також вони просуваються до  Андріївки .

Три  штурмові «Лади»  знищено, піхоту вистежено.

Цей сектор дуже мінливий, і, мабуть, невеликі групи росіян розкидані на відстані до п’яти кілометрів за лінією фронту.

Гуляйполе

Кілька тижнів тому 102  бригада  зазнала краху на фронті. Один батальйон відступив, і про це не повідомляли сусідні батальйони, які протягом місяця перебували в оточенні і зазнали тяжких втрат. Після цього 102-ю бригаду було відведено. Два батальйони, які зазнали важких втрат, були розформовані, а їхні війська використані як підкріплення. Один батальйон, який прорвав оточення, був переведений до складу 106-ї бригади територіальної оборони та перейменований на 1-й батальйон. Цей же батальйон був відряджений від 106-ї бригади і приписаний до 225-го штурмового полку, що обороняв Гуляйполе.

Перебуваючи в Гуляйполі, троє росіян прорвалися на 700 метрів через передові частини ЗСУ та наблизилися до командного пункту 1-го батальйону, в якому було щонайменше  десять українських військовослужбовців . Замість вступати в бій, вони бігли,  залишивши всі свої комп’ютери та документи , включаючи старий прапор 102-ї бригади.

Командир  1-го штурмового полку  заявив, що безпека їхнього командного пункту була поганою, і в них було достатньо військ для його захисту. Це правда. Також вірно й те, що на даному етапі війни такий рівень неефективності не повинен бути. Це провал на всіх рівнях командування, аж до головнокомандувача та президента.

Місто зазнало бомбардувань з повітря, артилерії,  ракет  та безпілотників. Українські атаки безпілотників показали, що невеликим російським групам вдалося просунутися на три кілометри за передові позиції ЗСУ. Перший російський прапор з’явився у центрі міста, неподалік захопленого командного пункту.

Потім  російські війська ринули  в місто, перетинаючи і просуваючись уздовж річки. У районі площею 8 x 4 км у місті було зафіксовано 41 випадок появи російських солдатів з прапорами. Україна зупинила ВРРФ на околицях  міста  та перейшла у контрнаступ.

Офіційна позиція Києва щодо ситуації в Гуляйполі нагадує позицію щодо Покровська-Мирнограда:  найвище українське керівництво заявляє , що твердження РФ про захоплення Гуляйполі не відповідають дійсності: «Ситуація в Гуляйполі Запорізької області складна, але оборонна операція у селищі продовжується. Українські солдати продовжують активно знищувати піхотні групи загарбників у місті».

Тим часом російські  стратили ще трьох  військовополонених.

Запоріжжя

Два тижні тому українці  виявили склад,  повний бронетехніки.

Херсон

34-а бригада морської піхоти за один день завдала  чотирьох ударів по російських бункерах і системах виявлення . Для російських та українських операторів безпілотників не рідкість додавати до своїх відеозаписів текст, що висміює противника, оскільки обидві сторони перехоплюють один одного сигнали. Зазвичай на кожну успішну атаку припадає десять невдалих ударів через перешкоди та збитки, але у цей день усі чотири удари були успішними.

Бої у Степногірську тривають. Українського  авіаудару  завдано по південній околиці села. За 150 метрів на північ росіяни штурмували будівлю, яку обороняли українці.

Том Купер