На заувагу про засилля побитих шашеллю беззубих пʼяниць із РФ в ефірах українських медіа — одна мила жінка написала:
«Ну, США використовували Марлєн Дітріх під час 2ої світової. У чому проблема?».
По-перше, кожному із всяких пʼяних та піонтковських срати і срати до Марлен Дітріх.
Марлен Дітріх до нинішніх часів культова і знаменита німкеня. Високий клас, фірма, які задали стандарти «золотому Голівуду». До цього часу, коли якийсь Vogue розказує про стиль унісекс, як правильно носити брючний костюм чи кращі творіння Dior та Balenciaga — там будуть фото Марлен. Жоан Маду із «Тріумфальної арки» — протитип Марлен.
Купа люксових брендів не стидається говорити, що Марлен Дітріх і її стиль томбой — їхнє натхнення.
Рішення Марлен засудити нацизм і подати документи на американське громадянство стало ударом для Гітлера і Геббельса. Бо верхівка Третього Рейху заманювала її пропозиціями романів, величезних гонорарів, головних ролей у кіно. Так нацисти хотіли використати національну суперстар для пропагандистської перемоги над «єврейським Голівудом». Аби далі колошматити німців єврейського походження з подальшою утилізацією в таборах.
Тому рішення Марлен стати американкою і боротись проти нацизму було зважене, логічне і правильне — хоча потім її поливали брудом на Батьківщині. Тому внуки Дітріх стали американцями. І ви можете знати одного з них, якщо бачили «Танго і Кеш», «Квіти лілових полів», «Янголи Чарлі», «Джанго вільний», «Смертельну зброю» та «Залізну людину» — її нащадок Джон Майкл Ріва був художником-постановником цих фільмів.
Є розсекречені відомості про найуспішнішу операцію американської розвідки. А саме популяризацію серед німецьких солдат пісні «Лілі Марлін», де солдат сумує за своєю жінкою і мріє повернутись додому. Ставка оперативників була заснована на психології німців — це доволі чуттєва нація, а ще з простого розрахунку — радіо було дуже популярне серед німецьких домогосподарств. Найбільше німцям подобались елегантні пісні — тому американська розвідка хутко звернулась до кращих фахівців Голівуду у цьому питанні.
Марлен була єдиною учасницею, яка знала, що бере участь у спецоперації. За оцінками — саме її версія «Лілі Марлін» впливала на мізки німців не менше ніж бомбардування союзниками. Якось заблокувати популярність пісні специ Третього рейху не могли — Геббельс був в афігу, що солдати десь в окопах на теренах східних фронтів СРСР ввечері слухають пісню про сум за домом. І пишуть інтимні листи своїм нареченим і дружинам. І ніякого тобі героїзму заради арійської раси та вусиків Гітлера.
Коли пісню на деяких час знімали з ефірів окупаційноі радіостанції «Солдатське радіо Белград» — німецькі солдати завалили Ервіна Роммеля листами: «а куди поділась наша любима пісня? Поверніть і негайно!»
Раджу тут в коментарях почитати спогади дітей та внуків німецьких та британських фронтовиків, наскільки це була впливова річ.
Коли я бачу всяку гавносрань із РФ, яка розказує про смерть Путіна, трупи в холодильниках і всяке питання — то у мене є велике питання, а на який саме народ, сторону у війні спрямовані ці психологічні операції.
Уже мовчу, що оці всі діди з ароматом труни і портвейну не викликають ніякого інтересу у самих росіян. І інакше як «до₴б&еб» і «х*€coc» їх не називають. Яка там Марлен Дітріх і оце все?)