Територіальної оборони в Україні немає – є народне ополчення зразка 1941-го — Cергій Кривонос

76

Бойовий офіцер, заступник секретаря РНБО генерал-майор Сергій Кривонос жорстко розкритикував територіальну оборону, зокрема назвав її імітацією бурхливого процесу.

«На жаль, змушений констатувати лише про імітацію бурхливого процесу в цій сфері. Для мене та територіальна оборона, яку створювали за колишнього керівництва Генерального штабу, – це народне ополчення зразка 1941 року, коли на фронт поставляли «гарматне м’ясо», – сказав Сергій Кривонос в інтерв’ю АрміяInform.

У нормальному розумінні – територіальна оборона – це спроможність місцевого населення (учасників тероборони) в мінімальні терміни взяти під контроль критично важливі об’єкти району, де вони проживають.А ще – введення жорсткого поліційного і контрдиверсійного режиму, що унеможливить безкарну діяльність розвідгруп противника.

Зокрема він зазначив, що питання реформування територіальної оборони передбачені рішенням РНБОУ від 7 травня 2019 року «Про заходи щодо зміцнення обороноздатності держави», в основу якого лягла його програма «П’ять кроків».

У рамках цього документа ми і працюємо. З п’яти кроків – третій – саме військова патріотика. Інші напрямки – територіальна оборона, військовий резерв та інше – рухаємо також. Створюємо робочі групи й підгрупи.

Розберемо питання по суті.

Нагадаємо, що у 2018 році в Сухопутних військах ЗС України було сформовано 25 кадрованих бригад територіальної оборони, які утримуються у скороченому складі (кілька десятків чоловік) і у разі необхідності доукомплектуються резервістами, технікою та озброєнням через військкомати-формувачі. До складу кожної бригади входять шість окремих батальйонів територіальної оборони, роти вогневої підтримки та протидиверсійної боротьби, мінометна батарея, інженерна-саперна рота та підрозділи забезпечення.

Рік, що пройшов після створення бригад, який Ukrainian Military Pages активно відслідковували, показав їх сумнівну здатність до виконання завдань саме тероборони, зокрема через слабку мотивованість населення долучатися до їх складу, практично відсутнє фінансування та забезпечення заходів підготовки, застарілі підходи у формуванні та застосуванні.

Слабка мотивація населення добровільно долучатися до підрозділів тероборони у якості резервістів призводить до великої плинності кадрів – часто на чергові збори одного підрозділу військкоматам доводиться збирати вже нових людей.

Іншою проблемою є комплектування автомобільною технікою (бронетехніка штатом не передбачена) за мобілізаційним варіантом, який у 2014 році призвів до «війни на шкільних автобусах», і якщо тоді, навіть на хвилі патриотизму, не змогли укомплектувати батальйони повнопрохідними машинами військового зразку, то зараз, враховуючи значно більшу потребу у сотні вантажівок, буде ще гірше – як варіант не буде навіть автобусів.

Варто зауважити, що, а ні підготовка бійців тероборони, а ні саме існування бригад з боку Міноборони практично не фінансується, ці питання військове відомство намагається вирішувати або за рахунок місцевих бюджетів (що не передбачено чинним законодавством), або за принципом «й так піде».

Підготовка бійців проводиться на т.зв. «стрілецьких днях», коли збирають на стрільбища та періодичних 10-15 денних навчальних зборах взводів/рот, на які держава, як правило, не виділяє фінанси, а ні на харчування, а ні на проживання, і ці питання вирішуються на місцях «хто як викрутиться», зачасту шляхом спрощення програми, зменшення кількості польових занять тощо, що призводить до погіршення якості та формалізації підготовки.

Апогеєм підготовки є бригадні навчання, які першою відбула 119-а бригади тероборони у червні 2018 р. на базі 1-ї танкової бригади. Після того як вищому керівництву сподобався захід, восени того ж року додатково провели ще три бригадних навчання, але скромніших за масштабом.

Саме тут добре проглядається головна проблема – застарілі підходи у формуванні та застосуванні. І якщо Кривонос говорить що:

«територіальна оборона – це спроможність місцевого населення в мінімальні терміни взяти під контроль критично важливі об’єкти району, де вони проживають» А ще – введення жорсткого поліційного і контрдиверсійного режиму, що унеможливить безкарну діяльність розвідгруп противника.

То генерали планують та практично відпрацьовують під час навчань ведення загальновійськового бою, відбиття танкових ударів, позиційну оборону по фронту, що належить утримувати регулярній армійський бригаді та інші завдання, що не дуже відповідають специфіці територіальної оборони в сучасних умовах.І навчання 119-ї бригади показові у цьому плані. Головне завдання – показуха – провести перед керівництвом красивий показовий бій, коли все красиво стріляє, їдуть танки, летять гелікоптери… А десь там у лісі ховають роту якій не вистачило форми.

Як наслідок, замість компактних, добре оснащених, маневрених та навчених підрозділів здатних діяти на добре знайомій їм місцевості, генерали створили громіздкі піхотні, слабо озброєні, погано оснащені, укомплектовані немотивованим особовим складом бригади, які готують до загальновійськових боїв, щоб знов заткнути дірки там де буде треба.

І це лише ті проблемні питання, які лежать на поверхні. Враховуючи позицію Кривоноса, гадаємо, що існуюча система територіальної оборони просто приречена на реорганізацію, і не в останню чергу у головах тих хто її планує.

Наслідки хронічного недофінансування армії ми бачили у 2014-му, чому зараз генерали думають, що задешево і за радянськими статутами вони створять територіальну оборону?

 

Поделиться:
Загрузка...