Просте питання – чому нам підвищують тарифи? Популярна відповідь – так хоче МВФ. Це – брехня. МВФ хоче не збільшення тарифів, МВФ хоче аби Україна перестала, нарешті, позичати гроші.
А позаяк держава постійно дотує населення щодо оплати комуналки, МВФ каже: «Шановні. У вас тарифи найнижчі в Європі. Може вам час зрівняти тарифи з нашими?»
Український громадянин на те говорить: «Зробіть мені з/п як у Європі, а потім робіть тарифи як у Європі». Доречне питання – а справді, чому б не зробити? Відповідь – а тому, що продуктивність праці середньостатистичного українця – 2,8 доларів на годину, проти майже 30 у Польщі і Литві.
А що таке продуктивність праці? Це з одного боку – раціональна організація робочого процесу та технічна оснащеність, з іншого – ефективність самого працівника. От тут ми впираємося в довічний конфлікт працівника і роботодавця. Роботодавець боїться інвестувати в технічну оснащеність, знаючи що працівник дороге обладнання зламає або занехає. Не треба очі ховати, щось вкрасти з роботи або обдурити роботодавця (жлоба, буржуя, баригу) в Україні не неподобство, а форма героїзму. Це я вам авторитетно кажу, як інженер зі стажем.
Роботодавці звісно, теж не святі – вони часто економлять на працівниках. Але. Український виробник весь час стикається з низькою купівельну спроможність пересічних українців. Конкурентний продукт мусить бути максимально дешевим, а відтак – роботодавець мусить економити на всьому, у першу чергу – на зарплатнях і забезпеченні працівників. З’являється певне зачароване коло – не підвищуємо продуктивність праці бо люди бідні, а люди бідні бо низька продуктивність праці.
Це зачароване коло розчаровується одним фактом. Головні експортні одиниці України це аграрка, металургія та хімія. Всі ці галузі знаходяться в руках олігархів. В їхніх же руках – найбільші кошти країни. І вони ж найбільше страждають від збільшення цін на енергоносії – це руйнує їхні прибутки.
Очевидно, дотуючи населення в оплаті комуналки грішми позиченими на Заході, керівники України тривалий час по факту дотували олігархів. Бо конкурентною продукція їхніх заводів була через низьку ціну, а та складалася через відсутність капітальних інвестицій (чимало українських заводів досі працюють на ще совдепівських технологіях, які не потребують високої кваліфікації працівників), ще — через низькі зарплатні працівників. Економити на з/п стало можливо тому, що працівники за комуналку платили копійки (порівняно з Заходом), а різницю покривала держава. Цей міжсобойчик нам ледве не коштував державності – згадайте про російські мільярди, про які домовився Янукович перед самою Революцією Гідності.
Логіка західних фахівців була проста. Вони примусили президента Порошенка і його уряди підняти ціни на комуналку. Як наслідок, олігархи мусили почати модернізувати свої виробництва та впроваджувати програми підвищення виробничої грамотності і дисципліни. Підвищення продуктивності праці мусило призвести до збільшення доходів громадян. А вони у свою чергу – до ривка розвитку середнього і дрібного бізнесу. А з ними – культури, технологій, тощо.
Проте! Олігархи вклалися в коміка, у їхніх руках – медіа. Через добутий у спадок від совка патерналізм, українці швидко повірить у солодки казочки з телевізора – про баригу, мародера та «тарифи можна зменшити». Комік став президентом, олігархи – раюють. І все було б добре, якби не одне але.
Україна так само потребує грошей. А МВФ повторює: «Підвищуйте тарифи!» І от зелена влада постала перед кислим вибором. Спроба купувати дешевий газ у Москви призведе протестів. Подальше збільшення тарифів призведе до протестів. А спроба обмежити апетити олігархів призведе до репортажів на «плюсах» та «112-му» про баригу і мародера Зеленського. Легкого виходу з цього зачарованого кола – нема.
Дивлюся я на все це і думку гадаю. Слава Богу, що все це дісталося не нам. Може Захід свідомо все так організував, аби НЕ МИ копирсалися в цьому лайні?
На нас очікує дуже цікавий соціальний експеримент — чи повірять вдруге люди пропаганді, а не власним очам?
Ось таку рекламу запускає влада «слуґ» в мережі:
«Влада робить все, аби люди спокійно пройшли цю холодну зиму. Саме тому уряд і запровадив тимчасове державне регулювання цін на газ. Відтепер у більшості областей ціна за кубометр знизиться з 9,99 до 6,99 гривні. Тож влада не лише не допустила зростання тарифів, а й зменшила їх», – зауважив Андрій Герус.
«Зменшила», розумієте?
Зокрема 90 пільгових копійок за кВт при баригах то набагато більше ніж 1,7 гривень при бубачках.
Уявляю, яку еталонну та глобальну струю брехні запустять в телевізорі, щоби вчергове залити нею очі добрих українців.
Але тепер можна буде просто взяти свою платіжку і порівняти з минулорічною — це ж не в «розслідування» Біґуса вірити і не в істерики Мосійчук та обіцянки Зеленського про «цікаве рішення».
Побачимо, до якого відсоткового рівня їм вдалося оскотинити населення.
А вихід з цього мороку тепер вже може бути лише один — тотальне перезавантаження влади.