В житомирской больнице №2, где лечат больных коронавирусом COVID-19, инфицированных уже размещают даже в кардиологии.
Об этом говорится в сюжете hromadske.
По словам заведующего инфекционного отделения Олеся Кутнего, который ковидологом работает с 16 сентября, медики уже вынуждены проводить так называемую сортировку, чтобы хватило мест прежде всего для пациентов в критическом состоянии.
«До сих пор не могу привыкнуть, потому что такого за свою жизнь еще не видел. Мы в кардиологии (не инфекционной, не путайте) рассчитываем на 200 коек. На сегодня мы одним корпусом справляемся. Это трудно, нам приходится быстро выписывать, не класть тех, кого не нужно. Конечно, это оптимальный вариант, чтобы до завершения пандемии мы так дожили», – поделился медик.
Проблемы с кислородом в больнице решили недавно — во дворе установили криоцилиндр, который дает непрерывные запасы на 10 дней. До этого обходились баллонами и меньшими цилиндрами. Когда их переключали с одного на другой, пациент чувствовал эти перепады.
Сейчас городская больница №2 заполнена на 70%. Здесь начали обустраивать еще один корпус для пациентов с коронавирусом, где будут дополнительные кровати с кислородом.
Другие работники заведения рассказывают, что некоторым молодым больным приходится передвигаться в колясках из-за осложнений COVID-19.
Сейчас кислородом пациенты обеспечены. Однако баллоны приходится менять раз в сутки, тогда как до пандемии одного хватало на неделю.
«К смертям не привыкаешь. Даже если их очень много. Но эту работу кто-то должен выполнять. Я не в восторге. Я кардиолог. Я хочу остаться кардиологом, но уже два с половиной месяца я – ковидолог», – отмечает Кутний.
Врач признался, что пока не надеется, что государство сделает какие-то выводы из-за пандемии.
«Это удивительно, что мы живем с марта в таком страшном кризисе, где не хватает персонала, но никто ничего не собирается менять. Это страшно», – добавил ковидолог.
«Кисневе голодування»
Країна на кисневому голодуванні. Його не вистачає скрізь і всім. Хворим на COVID-19, і хворим з іншими діагнозами — кисень один на всіх. Те що ця проблема виникне — було відомо з самого початку. І те що її проігнорували — вже не помилка, а злочин.
Нинішня влада обожнює прості рішення.
Вони навіть старого «простого рішалу» Міхо запрошували очолити «прості рішення» в Комітеті Реформ — і той від них втік. Тому, що у абсолютних популістів будь прості рішення (складні їм недоступні) — це слова. Тому, що з діями у них — нуль.
При будь-якій пожежі потрібно приймати термінові і прості рішення.
Варіант дій нашої веселої влади? Будь ласка!
На пожежу терміново прибуває начальник ЖЕКу. Він каже, що він все просто вирішить з пожежею, і швидко збирає гроші з мешканців (дають всі — горить же ж).
Після чого половину грошей пускає на ремонт дворової дороги (щоб пожежним було зручніше під’їхати, ага), а на решту весело закочується в шинок. І навіть забуває зателефонувати в екстрену службу. І навіть відкрити підвал з пожежним гідрантом і хоч якимось інвентарем.
Проте знімає бадьоре і рум’яне відео, де розповідає закопченим димом жителям — що пожежа під контролем, і вогонь ось-ось буде переможений.
А варіант нормальних людей, у яких горить будинок — дзвонити пожежникам, після чого брати відра, шланги, пісок, лопати — і намагатися задушити вогонь, поки він не зжер все.
І якщо пожежні так і не приїхали (бо управдом і їм сказав, що все вирішить, та ще й машина на заводиться, бо ніц грошей на ремонт ) — кликати сусідів, наймати поливальну машину і бігти до пожежних допомагати завести машину.
Власне так і роблять зараз ті, кого називають свідомою частиною суспільства. Хто розуміє, що жити в згорілому будинку не зможе ніхто. Ні ті, хто гасив пожежу. Ні ті, хто на це забив.
Ми відрепетирували це з самого початку війни. Навалилися всі разом і вистояли.
З тією різницею, що тоді влада зі скрипом розкручувала заіржавілий маховик розкраденого механізму держави. І ми купили їй час своєю підтримкою фронту. І коли механізм вийшов з нуля на тверді 70% потужності, і продовжував набирати обертів — ми зрозуміли, що все робили не дарма.
Зараз налагоджений, змащений і працюючий механізм зухвало розтягується на запчастини. Тому, що «прості рішення» відбуваються виключно в Ютьюбі — і реальність тут не задіяна.
Тому ми знову змушені брати в руки відра, багри і пісок. Кожен, як може.
Хтось посильно бере участь у допомозі людям і фондам у забезпеченні обладнанням. Хтось тягне на собі ці ініціативи, шукає концентратори і інше обладнання, переконує людей допомагати. Ось так, як фонд
СВОЇ з концентраторами. Якому ми з вами вже допомагали, і до допомоги якому кожен з вас може приєднатися в будь-який момент, завітавши сюди
https://www.facebook.com/cf.svoyi/
І якому ( і особисто Леся Литвинова) окремий уклін і шана за врятовані життя.
Бо ми навчені десятиліттями, що порятунок потопаючих — справа власної ініціативи. Тому ми чемпіони в цьому процесі.
Досить просто змоделювати дії попередньої влади, якби все це трапилося двома роками раніше. Просто тому, що не називаючи себе чемпіонами, вони впоралися з кризовою ситуацією війни. З нуля. І без перебільшень — разом з народом. І налагодивши (не до кінця, і не без помилок) державну машину, передали її «наступникам» разом зі скарбницею в 130 млрд.
Тому, повірте, багато проблем, які зараз ворушать волосся на голові — були б вирішені відразу. системно, і на старті. Тому, що Порошенко і його люди були привчені вести війну. А це — теж війна.
«Спадкоємці» зеленого відтінку — вже назвали себе «чемпіонами по боротьбі з COVID-19». Але застосували, чомусь, до цього ту ж формулу «просто перестати стріляти», що і до війни. Тобто — не робити нічого.
А Порох — хоч і не при владі, але не випав с загального строю. Він з вами — тими, хто намагається врятувати ситуацію. Він теж не чужий простих рішень. Які одразу підкріплюються простими діями. Продуманими.
Наприклад, першочерговим завданням, яке виконав Фонд з початку пандемії – це навіть не закупівля нових апаратів ШВЛ (що йшло іншим етапом) — а відновлення і укомплектування вже існуючих ШВЛ, які без цього мали шанс стояти і до сьогодні мертвим вантажем. Ось це — приклад простого ефективного (і термінового) рішення.
Потім було і обладнання, і захисні засоби, які ми вантажили і вдень і вночі. І продуктові набори виживання, які ми збирали «конвеєром» десятками тисяч (виходило 50/50. Гроші збирали ми з вами, а то, чого бракувало додавав Фонд). Коротше, було важко але весело.
А зараз він привіз перші 12 кисневих концентраторів. Плюс ще 50 мають бути до Нового Року (40 будуть точно, інші підтверджують). Просто чергові 2 з рештою мільйони з особистої «антиковідної» програми, яка давно перевалила за 100 млн. І це просто черговий крок в процесі протидії коронавірусній кризи.
Так, він просто один з вас. І будь-які ваші пожертвування 100 гривень на порятунок від загальної небезпеки — анітрохи не менш цінні. Просто він діє в своєму масштабі. Але навіть його масштаб — це крапля в морі, порівняно з тим, що була зобов’язана, могла, встигала — і не зробила держава. Механізм якої давно заклинило, тому що в нього сунули сторонній предмет, яким раніше грали на роялі. Ну, вони просто думали, що все це теж так працює.
Тому, Господи — про головне прошу. Дай якомога більшій кількості людей повернення тверезості і розуму. Я хочу, щоб моя держава знову працювала і розвивалася. Я хочу, щоб люди змогли відчути, що держава — це захист і безпека. Я хочу, щоб ім’я України знову не викликала сорому ні з якого приводу. Тільки гордість.
Дай нам хоча б відновити так, як було. І ми підемо далі. Ми скучили по руху вперед. Реальному руху.
Ось тільки, нехай закінчиться кисневе голодування. І для хворих. І для всіх інших.
Мозок забезпечений киснем починає працювати ясно.