Страх і ненависть у Московському екзархаті

Візит Вселенського патріарха Варфоломія до України на 30-річчя Незалежності продемонструє всім православним церквам, що саме Київ є центром північно-східного православ’я, а не Москва.

Це не моя думка, а Віктора Тарана, з якою складно не погодиться. Адже й справді, битва Данилова монастиря за невизнання ПЦУ православними церквами нагадувала чимось спроби Росії впровадити в інформаційний потік наратив про те, що Україна – держава, що не відбулася, з якою не слід підтримувати міжнародні відносини. Таке собі неіснуюче – 404, в яке РФ вклала весь той пласт власних комплексів, якими страждає, будучи країною-ізгоєм.

І це дуже – показово!

Росія досі не може змиритися з тим, що в історичному процесі вона є похідною від Київської Русі – України. Тобто, сином, але ніяк не чільним батьком. Тому пропаганда Росії не тільки з 2014, а й протягом усього історичного існування цього утворення, була сконцентрована на тому, щоб нівелювати роль і значимість України.

Аналогічна ситуація виникає і з наданням автокефалії українській церкві. Адже в нинішньому історичному розрізі це прецедент, який позбавляє РПЦ монополії в її традиційному регіоні впливу. У глобальному історичному розрізі – це відновлення початкової справедливості про статус в православному світі Києва як головного над Москвою.

В обох випадках Росія, що виростила за століття свого існування гіпертрофовану “велич”, замішану на приниженні інших народів, дуже болісно сприймає відновлення історичної справедливості. Але одна справа відновлення, а зовсім інша – перспектива. Перспектива втрати Москвою авторитету і монополії. Втрати на користь Києва. Причому з урахуванням того, що в 2021 році саме Київ може стати тим майданчиком, який об’єднає православ’я і католицизм.

Про те наскільки болісно РПЦ сприйняла звістку про майбутній візит Вселенського патріарха Варфоломія до Києва на 30-річчя Незалежності України чудово відомо. У той самий день як надійшла згода Вселенського патріарха на запрошення, всі інформаційні ресурси в Росії і в Україні, підконтрольні РПЦ та її філії в Україні РПЦвУ, перенаправили левову частку своїх зусиль на зрив цього візиту. І інформаційні кампанії з його зриву тривають досі. Адже для них це життєво важливе завдання, що представляє собою боротьбу не на життя, а навіть більше …

Але ще більшим потрясінням для РПЦ та її філії в Україні РПЦвУ стала звістка про те, що президент України Володимир Зеленський в ході телефонної розмови з Папою Римським Франциском запросив останнього до України.

Знадобилося трохи більше тижня російським пропагандистам, щоб в створилися нові умови, сформувати якийсь сценарій дій вже в зовсім нових, більш для них небезпечних умовах. Адже задуматися тільки, Київ приймає з офіційним візитом Вселенського патріарха, Київ приймає з офіційним візитом главу всіх католиків світу! Такий Київ не влаштовує російську пропагандистську машину, господар якої, президент РФ Владімір Путін, не покидав свій бункер в Ново-Огарьово останні півтора року до візиту в Женеву.

Через тиждень, який цілком можна назвати шоковою реакцією, почалися очікувані інформаційні вкидання, покликані підірвати довіру до дій влади. Але факт в тому, що всі ці вкидання вже не змінять того ходу подій який ми можемо спостерігати.

Згідно з останніми соціологічними опитуваннями, РПЦвУ втрачає довіру і прихожан. Більш того, навіть парафіяни РПЦвУ позитивно ставляться до візиту Вселенського патріарха до України, незважаючи на розлючену пропаганду, що ретранслюються філіалом РПЦ в Україні.

По суті, Данилов монастир і його поплічники заганяють себе в ізоляцію нападками на весь світ, в той час як в самому світі настають серйозні зміни. І не виключаю, а навіть упевнений, що Київ буде грати в цих змінах свою важливу роль. Зрозуміло, усвідомлення цього факту РПЦ і РПЦвУ виводить їх зі стану рівноваги найбільше. Адже їхня гра при будь-яких розкладах програшна.

Олександр Коваленко