«Старі політики» і мразота

Але пан Вакарчук чомусь забув, що він приводив до влади тих «старих політиків», які 28 років довели країну до «такого стану».

Пам’ятаєте в 2001 році був такий «старий політик» Кучма? Ну той, який віддав зятю купу заводів і телеканали з державної власності?
От старий політик Кучма, будучи президентом в 2001 році вів на парламентські вибори блок політичних партій «За єдину Україну», куди входили такі прекрасні партії як:
Партии регионов (на той час вже давно без Порошенка)
Народно-демократическая партия,
Партия промышленников и предпринимателей Украины,
Партия Трудовая Украина,
Аграрная партия Украины,
Христианская демократическая партия,
Демократический союз,
Демократическая партия Украины,
Всеукраинская партия мира и единства,
Партия национально-экономического развития,
Еднисть,
Селянская партия,
Солидарность женщин Украины,
Украинская морская партия

Основним їхнім суперником була «Наша Україна» Віктора Ющенка.

А до чого тут Вакарчук? — А до того, що він агітував за цих прекрасних «старих політиків» Кучми.
На каналах Пінчука (і не тільки) днями і ночами крутили ось цей ролик перед парламентськими виборами 2002

https://www.youtube.com/watch?v=tSk12bJ6AAA

Але в усьому винуваті «старий політик» Парубій, який все своє політичне життя протистояв цій мразоті і «старий політик» Порошенко, який врятував країну від краху, куди загнала її мразота, за яку агітував «новий політик» Вакарчук.

Mason Lemberg

P.S.

То Голос чи ЄС? — запитують цілком пристойні люди напередодні голосування.
Знаєте, я також бачу масу гідних прізвищ у списку Голосу. Тільки всі ці прізвища без серйозного лідера не є ані партією, ані фракцією. А Вакарчук, при всій повазі до таланту, у політиці був і залишається нулем без палички — непідготовлений, недосвідчений, слабкий і вразливий.

І кампанія його («нові-старі політики») — суцільна маніпуляція. А щодо тотально невиконаних обіцянок, то й просто брехня. І хоча політика справа цинічна й у ній немає місця для чистоплюйства, мова йде про подальшу дискредитацію базових досягнень останніх років у здобутті реального суверенітету — у дусі Слуги чи ЗаЖопи.
І це мене дістає до печінки.

Karl Volokh