Публікую й альтернативну думку Ігоря Айзенберга з приводу справи Коломойського зі своїм коментарем: якщо навіть американська влада і поставила українській вимогу боротьби з корупцією та олігархією в обмін на допомогу (фінансову, зброєю, санкціями), то це було зроблено чітко для антикорупційних інституцій, голови яких завітали зовсім нещодавно до США, а не для БЕБ та СБУ.
Саме тому справжню боротьбу з Коломойським ми побачимо, коли буде ще висунуто підозри саме від НАБУ та САП у справах Укрнафти та Приватбанку, де суми шахрайських оборудок Бєні склали 14 млрд гривень та 5,5 млрд доларів.
А поки влада намагається вести подвійну гру з союзниками: імітувати міцну боротьбу з корупцією, намагаючись вберегти Коломойського від справжніх кримінальних переслідувань.
Все одно вірю, що Держдеп в змозі дотиснути ОП, бо в нього є всі важелі.
«Адміністрація США багато разів вустами найвищих своїх представників дуже прозоро у публічній сфері говорила про те, що чекає від України реальної деолігархізації, припинення впливу олігархів на українську політику, реального покарання тих з них, хто винен у корупційних та інших кримінальних оборудках. Хіба що прізвище Коломойського публічно при цьому не згадувалося, але публічні натяки були більш ніж прозорими. Можна лише уявити, що ті ж найвищі представники адміністрації США висловлювали своїм українським візаві під час перемовин, де розмови йдуть прямо й без натяків.
Враховуючи доволі безпрецедентний візит керівників усіх українських антикорупційних інституцій до США та їхню безпрецедентну зустріч з Джейком Салліваном, можна точно стверджувати, що США не просто очікують від України боротьби з корупцією, а вимагають реальних та рішучих дій.
І таки дії наразі можуть бути абсолютно необхідною умовою подальшої підтримки України з боку США. Адміністрація Джо Байдена стикається з безпрецедентним опором ультраправих та ультраконсервативних республіканців у Палаті Представників, які виступають проти продовження допомоги Україні. Серед таких ультраконсервативних республіканців опинився і республіканський конгресмен Енді Гарріс, співголова двопартійної Української групи у Палаті Представників та член ультраконсервативної, правої «фракції свободи».
За таких умов, для того, щоб забезпечити підтримку США, у української влади не може бути іншого виходу, окрім як показати реальні, підкреслюю – реальні результати боротьби з корупцією та реальні результати деолігархізації. Робити вигляд та підміняти реальні результати словами не вийде, бо це може коштувати Україні занадто дорого.»
Як кажуть юристи: в будь-якому розслідуванні головне — не вийти на самих себе.
Саме тому досі не під слідством Баканов, Венедіктова та решта мразоти, яка має сидіти за ґратами, а не адвокатувати і не займати державні посади.
Саме тому «тіхонєчко ушлі в лєс», без розслідувань та відповідальності, Кирило Тимошенко, Алєксандр-что-нам-сдєлал-суворов-Ткачєнко, і на черзі — Резніков.
Саме тому в Офісі Президента чудово себе почуває на десятому році війни та на другому році повномасштабного вторгнення антимайданівський чорт Татаров.
Саме тому Коломойський, який знаходиться під санкціями США з 5 березня 2021 року, досі не отримував жодних підозр, і досі не було жодного слідства.
Тож, цілком зрозуміло, чому «підозра», вручена Коломойському на 18-му місяці геноцидної війни та на третьому році санкцій від США — нашого головного партнера, викликає в українського суспільства недовіру до влади та сприймається як чергова популістська бутафорія (шо там, до речі, з українським громадянством Коломойського, про яке в ОП підтверджували рік тому, що Зеленський, ніби підписав указ про його позбавлення?)
Зрозуміло і логічно, чому це викликає питання у людей, які мислять не відосиками з марафону і не придиханнями Мосейчук, а причинно-наслідковими звʼязками і таки можуть скласти ті 1+1.
Бо раптова «підозра» Дядє Бєнє вручається саме напередодні візиту президента Зеленського до Нью-Йорка та його виступу там з трибуни Генеральної Асамблеї ООН із жорстким засудженням російської агресії в Україні.
Що ж, будемо спостерігати, чи є «справа Коломойського» лише «прикриттям» Зеленського, щоб комфортно почуватися у США та розповідати партнерам про його боротьбу з корупцією, чи Зеленський та його компанія справді наважилися на те, щоб посадити того, хто допоміг їм прийти до влади?
І тут варто перечитати перше речення.)
Думаю, мільярдер Ігор Валерійович зможе оплатити заставу у 14 млн дол.
Бодай, із «зароблених» коштів на Центренерго.
Нагадую, війну ми ще не виграли.
І красти — щонайменше, гріх.