Спекуляція на почуттях людей

Дивлюся трансляцію зустрічі тіл українців, що загинули у катастрофі Боїнга МАУ в Ірані. Бачу – гарно зрежисоване шоу. Помпезне! З розмахом! В стилі російського телебачення ім. К. Ернста. До болі знайомі прийоми. До огиди посилений пафос.

Відчуття – ніби на похоронах директора заводу, де кожен з «дорогих соратників» розливається у ніжній любові до небіжчика – хоча всі присутні знають коли і яких свиней підкладав померлому кожен з них. А говорили поза очі… Феєрія лицемірства. Звіти по загиблих на фронті давно стали просто рядками в стрічці новин. Похорон комбрига Коростельова – другого комбрига загиблого на фронті за всю війну (перший загинув в Іловайському бойовищі) пройшли скромно і непомітно. А тут…

Я слова б не сказав, якби розумів, що керівництво держави і кабмін (який прибіг на зустріч тіл у повному складі) справді щиро переймаються через трагедію. На жаль, я розумію протилежне. Все оце траурне шоу – намагання виправдатися за повну неспроможність і некомпетентність проявлені в перші дні після трагедії. Чинне керівництво країни – не політики. Вони шоумени. Там де треба швидко і ефективно реагувати на подію – вони впали в прострацію. Натомість шоу робити вони уміють. Коли треба їм.

Факт загибелі на фронті українського комбрига ЗЕкоманді псував враження від тези «розведення сил» і «просто перестати стріляти». Тому там все пройшло скромно – поховали, стрельнули, випили. Чого вам ще?!.. А тут – справа інша. Тут треба виправдовувати політичний провал ЗЕкоманди. Тому на шоу грошей не пожаліли. Бачте, мовляв, які ми хороші – співчуваємо. Прямо як Пуйло в Беслані – аналогія проситься сама.

Знаєте як все це називається? Спекуляція. Спекуляція на почуттях людей. На людській болі. Ті хто роблять таке, мають цілком певну назву – спекулянти. Так-так – бариги. І мародери. Справжні, а не то що ви там…

Що мусив робити Зеленський в цій ситуації? А думаю мусив вийти до родичів загиблих і сказати щось типу: «Вибачите нас за те що ми так обхезалися. За те що в ту хвилину, коли Іран уже визнав провину, МВС і прокуратура України все ще шукали як зробити винними в катастрофі от як раз ваших рідних. Ми…» Що? Дати їм ще 100 днів? Сказав би я…

Дивлюся я на все це – і думку гадаю. У нас тепер завжди буде так? Тепер що б не сталося – ми завжди будемо бачити спершу розгубленість і порпання штибу «аби когось не скривдити», а потім – помпезні шоу? Телекартинку замість реальності? Я хочу запитати у прибічників ЗЕ – не упоротих, а тих що уміють думати і аналізувати (сам знаю таких) – я хочу запитати, невже ви не бачите цього параду лицемірства? Невже вам не огидно від ТАКОГО піару на крові? Невже вас не нудить від совка і ернстовщини якими смердить це траурне шоу? Невже не розумієте наслідків?

Думай-Те.

Серед моїх родичів авіаторів не бракує, я дуже гарно знаю що відчувають сім’ї «на землі», відправляючи рідних у політ. Я уявляю той жах і біль які зараз відчувають родичі членів екіпажу і пасажирів. Авіатори, що загинули на посту стають часткою неба над нами – і бачать нас. Пам’ятайте це. Загиблим – вічна пам’ять. Вони житимуть допоки ми пам’ятатимемо їх.

А тим хто на трагедії людей влаштовує собі піар після лютого провалу – вічна ганьба.

Дмитро «Калинчук» Вовнянко