Українська політика ввійшла в ту фазу, де ненависть до Порошенка й панічний страх перед Заходом раптом стали головним паливом для коаліційних “моделей”. Це вже навіть не смішно — це рівень клініки, коли пацієнт палає, але замість пожежних викликає стиліста.
Слуги народу сипляться, як штукатурка в гуртожитку. 10 людей тікають із фракції — і правильно роблять, бо бути лояльним до політичного «Титаніка» Єрмака вже небезпечно для репутації, здоров’я і навіть психіки. Монобільшість померла, і лежить ще недовихолола, але Банкова вперто робить вигляд, що коаліція прилягла і «спить».
І тепер — увага — починається коаліціада.
Кастинг на роль «партнера Зеленського», який готовий підписатися під тим, що країна летить у стіну, а кермо тримає Єрмак.
Проблема проста: в України є тільки одна реалістична коаліція — коаліція національної відповідальності за участі Європейської Солідарності.
Все решта — це фігові листочки, якими ОП прикриватиме свої бек-офіси, ніби вони не корупційні, не токсичні й не напхані людьми, які навіть від власних тіней ховаються.
Та Єрмак це чудово розуміє.
Тому істерика в ОП стоїть як у сауні: гаряче, мокро і всі кричать.
Бо коаліція з ЄС = кінець одноосібної влади Єрмака в державі.
А кінець одноосібної влади = початок розслідувань:
— хто узурпував повноваження?
— хто блокував уряд?
— хто торгував рішеннями РНБО?
І от саме цього сценарію Банкова боїться як кіт порохотяга.
Тому там волають: «Тільки не Порошенко! Тільки не ЄС!».
Бо ж страшно, коли партнер у коаліції не готовий підмахувати будь-який «документ» із печаткою Єрмака, а вимагає відповідальності. Ну ви уявляєте цей шок у кабінетах ОП?
Партія, що тонула у власних «плівках», «тендерах» і «відкладах», раптом мала би сісти за один стіл із політичною силою, яка єдиною не боїться дивитися Заходу в очі.
О, жах!
Тому Банкова й вигадує запасні моделі коаліції — дешеві, штучні, декоративні.
Щось типу: «зберемо уламки СН, додамо двох перебіжчиків, трохи олігархічного соусу — і вийде коаліція».
Це буде не коаліція, а пластикова мініатюра, яку можна поставити на поличку між «слугою народу» та іншими реліктовими видами.
Але є проблема:будь-яка коаліція без Порошенка = коаліція без Заходу.А коаліція без Заходу = самовбивство для країни.Хоча, будьмо чесні,для Зеленського є речі важливіші за країну.
Наприклад — консервація влади.
Навіть якщо дзеркало кричить, що влада розвалюється,
навіть якщо розвідувальні структури відмовляються підписувати абсурдні підозри, навіть якщо фракція тихо виходить в ігнор.
Йому не вперше мріяти про модель “влади назавжди”.
Він давно дивиться на Лукашенка так, як підліток дивиться на старший клас: “А можна я теж так? І без виборів? І щоб усі боялися?”Ну, можна.Тільки результат ви знаєте:
Лукашенко починав з обіцянок бути «президентом народу», а закінчив як мумія, яку намагається реанімувати російська пропаганда.
І Зеленський, якщо піде шляхом коаліційної імітації замість реальної демократії,закінчить саме там — у політичній коматозній зоні, де немає ані Заходу, ані легітимності,
ані майбутнього.