Ситуація навколо виробництва вертольотів UH-1 Iroquois на «Одеському авіаційному заводі», яку в «Укроборонпромі» намагались втаємничити з посиланням на «угоду про нерозголошення», нарешті прояснилась.
На засіданні Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Верховної Ради були озвучені всі компанії партнери та назви моделей самих вертольотів. Як і прогнозував Defense Express, вони не мають жодного відношення до військової продукції.
Проте стає зрозумілим, чому в держконцерні зробили все для того, щоб не називати компанії партнерів попри розголос у ЗМІ. Але «скриньку Пандори» все ж таки відкрили.
Слід почати з компанії Aviastar Invest Corp, яка разом із Southwest Florida Aviation International і планує розпочати виробництво вертольотів.
Aviastar Invest Corp, відповідно до повідомлення «Укроборонпрому» є американською компанією, а на засіданні комітету її представляв віцепрезидент Григорій Шимшир’ян. Ця компанія є власником української ТОВ «Аавіастар Інвест Україна», що зареєстрована у житловому будинку у Києві на вулиці Борщагівська.
Також Шимшир’ян — помічник-консультант на громадських засадах народного депутата України Федіра Веніславського (партія «Слуга Народу»), який є членом комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Загалом за Шимшир’яном у відкритих реєстрах записано фермерське господарство «Еко-Рай», основним видом діяльності якого є розведення свиней, компанія з продажу комп’ютерної техніки, вінницька медична компанія та інші не пов’язані з авіацією фірми.
Якщо в американської Aviastar Invest Corp навіть немає сайту, то з Southwest Florida Aviation ситуація значно краща. Це реальна компанія з Флориди, яка займається ремонтом вертольотів Bell та відкрито декларує наявність всіх необхідних дозволів та ліцензій, зокрема і на випуск вертольотів під власною маркою SW — SW204, SW204HP, SW205.
Але, далі необхідно процитувати саму компанію з Флориди: «Southwest Florida Aviation уповноважена ремонтувати і оснащувати вертольоти серії UH-1, а також вчиняти повторне виробництво (re manufacturing) вертольотів Bell серії 204, 205, 212».
Якщо ж відкрити публічні реєстри повітряних суден, то, наприклад, під SW205 з реєстраційним номером N92530 значиться вертоліт збудований у 1969 році, під SW205 N903HE — 1966 року.
Тобто Southwest Florida Aviation International не виготовляє цей вертоліт повністю «з нуля», а бере старі машини та їх відновлює. Всього за нею, як виробника, записано 19 одиниць літальних апаратів різних типів.
Як саме виробляються вертольоти під маркою SW можливо показати завдяки вертольоту SW204 з номером N482SA, який у 1997 році зазнав катастрофи під час агро-робіт (пілот загинув). Маємо підкреслити, що цей трагічний епізод не може ультимативно говорити про якість продукції компанії з Флориди.
Але він потрібен, бо розслідування причин катастрофи дало вичерпний опис подій та шляху, як оригінальні вертольоти під маркою Bell стають SW.
SW204 з номером N482SA був вертольотом UH-1B з серійним номером 63-8534, який у 1964 році передали у армію США. Інформація де він знаходився та експлуатувався не оприлюднена, проте відомо, що він зазнав аварії, а у 1993 році його імпортували у США та зареєстрували за Southwest Florida Aviation.
Через два роки Southwest Florida Aviation завершила переобладнання UH-1B у SW204 згідно сертифікату типу №H6SO та отриманням сертифікату льотної готовності з обмеженнями. Загальний час нальоту машини на той час складав 4972,9 години.
Під час відновлення вертольоту на ньому замінили лопаті, які були виготовлені у 1989 році та відремонтовані та модернізовані іншою компанією. Навіть після цих операцій вони мали залишковий ресурс у 663,6 та 252,2 години. Причиною катастрофи, в який загинув пілот, став якраз відрив однієї з лопатей, яка взагалі не підлягала ремонту, через «конструктивну втому».
З боку Defense Express ще раз маємо підкреслити, що цей факт не може бути вироком для компанії Southwest Florida Aviation. Проте він демонструє, що під «новими вертольотами» цілком можуть «ховатися» старі машини, які пройшли ремонт та модернізацію з використанням відремонтованих запчастин.
Загалом, як говорять, на кожний товар є покупець. Наприклад, прямо зараз у Південній Африканській Республіці можливо придбати вживаний SW204HP, зроблений з вертольота 1969 року з нальотом у 5739 годин за 709 тисяч доларів.
У залишку маємо наступну ситуацію: помічник депутата Верховної Ради, який є членом комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, пропонує на заводі «Укроборонпрому» перебирати вертольоти 60-70-х років випуску та відстоює цей намір під час засідання цього ж комітету.
На цьому вже можливо було б поставити крапку, але враховуючи всі обставини, скоріш за все, продовження цієї історії далеко до завершення.
P.S.