Вся стрічка новин завалена повідомленнями про те, що янетряпка їздив до Роботино.
Але ж в тилу для нього роботи безліч, наприклад – особисто контролювати боротьбу з дичайшою корупцією або нарешті взятися за відкритих чи розкритих шпигунів ворога. Для цього нікуди їздити не потрібно, бо всі на відстані витягнутої руки. Навіть особливо розслідувати немає потреби, оскільки всіх корупціонерів та шпигунів, сам янетряпка дуже добре знає особисто, а крім того, їх знає не лише населення країни, а й поіменно знають наші партнери.
До речі, відповідні органи теж знають, але… на цьому все.
Але ні, публіці поїздка представлена як подвиг розвідника чи 300 панфілівців, плюс 28 спартанців. Тобто ніякого сенсу в такій поїздці немає і бути не може і тому її треба розглядати як якесь шоу, мовляв, ось же, не побоявся і поїхав. І ось на цьому «поїхав» сенс заходу обривається. Зауважимо, у бік Роботино їздять тисячі військовослужбовців, волонтерів та простих людей, але з цього нікому на думку не спало робити подвиг, а тут – на тобі. А тепер побачимо, як виглядають ці поїздки.
Мені неодноразово довелося особисто спостерігати як везуть військові вантажі через Київ. Різні вантажі і при цьому, яких заходів вживаються для того, щоб вони не виділялися із загального потоку транспорту. Напевно, немає потреби пояснювати, навіщо це робиться навіть у глибокому нашому тилу.
Очевидно, що чим ближче до лінії фронту, тим ці заходи стають життєво важливими. Якщо неможливо повністю приховати якісь пересування, їх треба зробити такими, щоб вони не привертали до себе уваги. У цьому полягає головний сенс камуфляжу – стерти різницю між цільовим об’єктом з навколишньою обстановкою і неважливо – статичною чи динамічною. Просто у кожному випадку застосовуються різні засоби.
І ось ми спостерігаємо кортеж із купи чорних автомобілів, які вже одним своїм виглядом показують, що це та хто це. Але це ще не все.
Вони обвішані проблисковими маяками, які виконують функцію, прямо протилежну описаній вище, а саме – привертають до себе увагу на якомога більшій відстані. Простіше кажучи, для будь-яких засобів збору інформації, технічних чи агентурних, таке шоу – солодкий пряник і дивлячись на цей цирк може створитися враження, що ті, хто сидить усередині автомобілів кортежу, поняття не мають про камуфляж, оскільки там – суто цивільні особи.
Допустимо, але тоді подивимося на те, у що одягнені ці особи у Києві. Вони ходять в одязі стилю мілітарі та кольору олива чи хакі, який вважається базовим та універсальним кольором для камуфляжу.
Правда олива – камуфляж для заміських пейзажів, а у місті базовими кольорами для камуфляжу вважаються чорний та сірий, а також – поєднання цих кольорів. Але пацієнти суцільно одягнені в оливу і мають камуфляжні бороди. Більше того, коли вони виїжджають за кордон, вони і там мають такий самий вигляд.
Простіше кажучи, виглядом таких кортежів, кольором та формою свого одягу вони прямо і безпосередньо вказують на те, що поняття не мають, що це таке взагалі, де і навіщо застосовується.
Якщо ж йдеться про костюмоване шоу, то це зовсім інша справа. У такому разі треба визнати, що використаний один із найдешевших способів нагнати на себе брутальність та войовничість.
З тією кількістю бабла, що розпилюється щодня, можна було заявитись у костюмі Термінатора.
Думаю, що зелений електорат таке прийняв би на ура і якби костюми змінювалися в кожній «поїздці», то напевно чекали б на ці шоу як чергову серію серіалу «Скоти» чи виступи біженців-стендаперів «95 Портал».
І ось після всього цього, на якийсь момент повернемося минулого тижня, щоб звернути увагу всього на один заголовок, що потрапив у розпал подій. Виглядав він приблизно так: «В адміністрації президента по-іншому бачать ситуацію на фронті, ніж головком Залужний».
Просто вдумаємося у сенс цього заголовка. Хто там у адміністрації не так бачить? Конкретно? Не бачать особи, які не мають ні військової освіти, ні досвіду ведення бойових дій, ні навіть багажу строкової служби в армії, а крім того – ухилянти, які всіляко петляли, щоб не бути призваними до армії, коли ще не мали своїх посад. Це вони… не бачать?
А вони хоч розуміють, в який бік, і чим треба дивитися?
Вони не так бачать ситуацію?
Так вони її не бачили перед широкомасштабним вторгненням. Кожен із них зробив як мінімум не одну заяву про те, що їм видніше, ніж західним партнерам і що вони інакше оцінюють ситуацію. Ну і до чого вони дооцінювалися?
Тепер у них знов інші погляди?
Та вони себе вже покрили незмивною ганьбою саме за це і знову взялися «не так бачити». І це кажуть ряжені в оливу пацієнти, які навіть азів військової справи не розуміють.
Цей заголовок так чи інакше обігравався десятки разів і в результаті, головком Залужний видав розгорнуте есе того, як він бачить ситуацію на фронті, а ось в ОПі, язики опинилися в…іншому місці і крім того, що вони «бачать інакше», більше нічого.
Якщо ж ви дійсно щось там розглянули через свої бороди, то нехай нам доповість начальник транспортного цеху, що він розглянув. Але у відповідь – тиша, як і слід очікувати. У відповідь вони розповіли про те, що їздили до Роботино. На цьому – крапка.
~~~
Нічого не зрозуміли — правда.
Нічому не навчились — частково правда. Вчаться. У росіян. Ненависті, знеціненню і тупої зверхньої впевненості у власній силі.
По бачках і помийках, амоційованих з мудрагелями Банкової, несуться хвилі брехні і ненависті:
— проти Залужного,
— проти Порошенка,
— проти бізнесу,
— проти місцевого самоврядування,
— проти міжнародних партнерів.
Рівно те, що треба ворогу.
Роздмухування внутрішніх конфліктів: з військовими, опозицією, підприємцями, громадами, Заходом…
Але на війну проти всіх не вистачить ані ресурсів, ані відданості решток прихильників.
А ставка на зомбування, якщо її робить _влада_, не працювала в Україні ніколи.
Спитайте в януковича чи медведчука.
Тут вам не росія.