Сьогодні, 26 березня, президент Володимир Зеленський призначив новим секретарем Ради національної безпеки і оборони України Олександра Валерійовича Литвиненка. Одночасно його було звільнено з посади голови Служби зовнішньої розвідки, яку він обіймав з 23 липня 2021 року.
Місце і дата народження
Олександр Литвиненко народився 27 квітня 1972 в Києві. У 1994 р. закінчив Інститут криптографії, зв’язку та інформатики академії ФСБ Росії в Москві, здобувши кваліфікацію інженера-математика за спеціальністю прикладна математика.
Освіта
У 1994 р. – Інститут криптографії, зв’язку і інформатики Академії Федеральної служби контррозвідки РФ (пізніше перейменована в Академію ФСБ РФ) за спеціальністю “прикладна математика” (люстраційну перевірку пройшов у 2015 році).
У 1998 р. здобув науковий ступінь кандидата політичних наук за спеціальністю “Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку”. Дисертацію захистив в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Шевченка.
У 2002 р. здобув найвищий науковий ступінь доктора політичних наук за спеціальністю “Основи національної безпеки держави”. Дисертацію захистив у Національному інституті стратегічних досліджень.
У 2003 р. отримав вчене звання старшого наукового співробітника за спеціальністю «Основи національної безпеки держави», а у 2011 р. – звання професора.
Пройшов курси підвищення кваліфікації в Йоркському університеті в Торонто, Канада (2002 р.) та Маршалл-центрі, Гарміш-Партеркірхен, Німеччина (2005 р.).
У 2009 р. закінчив Київський національний університет ім. Шевченка за фахом правознавство.
2012-2013 рр. – навчання у Королівському коледжі оборонних наук у Лондоні (Royal College of Defence Studies), Велика Британія.
Кар’єра
З 1994 р. по 1998 р. – офіцер, старший офіцер, головний спеціаліст Управління захисту інформації Головного управління урядового зв’язку Служби безпеки України.
З 1997 р. по 2005 р. – асистент, доцент за сумісництвом Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
1998-2007 рр. – старший консультант, завідувач відділу, заступник директора, перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.
З травня 2005 р. по грудень 2007 р. – керівник Управління з питань державної безпеки, керівник Експертної комісії, керівник Департаменту з питань державної безпеки Апарату РНБО України.
Грудень 2007 р. – серпень 2009 р. заступник начальника Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення СБУя. З серпня 2009 по 2010 рік – радник директора Інституту проблем національної безпеки при РНБО України.
З червня 2010 по 26 березня 2014 р.– заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.
З 27 березня по 4 квітня 2014 р. – радник генерального директора Державного концерну “Укроборонпром”.
З 5 квітня 2014 по 13 серпня 2019 р. – заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
З 13 серпня 2019 р. – директор Національного інституту стратегічних досліджень.
23 липня 2021 р. президент В.Зеленський призначив Литвиненка Головою Служби зовнішньої розвідки України.
26 березня 2024 року Президент Зеленський призначив Олександра Литвиненка на посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
Відзнаки та нагороди
Відзнака Президента України – ювілейна медаль “25 років незалежності України” (2016).
Заслужений діяч науки і техніки України (2011).
Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (21 серпня 2020) – за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм.
Родина
Дружина – Ірина Сатовська-Литвиненко. Разом вони виховують сина Миколу і дочку Ярославу (обоє – 2011 р.н.).
Е-декларація та майно
Вочевидь востаннє публічну е-декларацію Олександр Литвиненко подавав у 2020 р., оскільки вже у наступному обійняв посаду голови Служби зовнішньої розвідки.
За 2020 рік Олександр Литвиненко задекларував нерухомість у Києві, 20 тисяч доларів готівки, 1 мільйон гривень зарплати і два автомобілі своєї дружини.
Згідно з Єдиним державним реєстром декларацій, Литвиненко володіє квартирою площею 60 кв. м в Києві, також в столиці у нього є дачний будинок площею 169 кв. М (вартість 3 млн грн, придбаний у 1993 р.), земельна ділянка (595 кв. м, придбана у 2016 р), і господарський блок площею 54 кв. м.
Його дружина володіє земельними ділянками площею 980 км. м і 3 830 кв. м в Українці Обухівського району Київської області, а також спільно зі своїми родичами володіє квартирою в Києві площею 75 кв. м (куплена у 1997 р.), житловим будинком площею 592 кв. м в Українці Обухівського району Київської області (придбана у 2004 р.).
У об’єктах незавершеного будівництва у Литвиненко значиться гараж площею 41 кв. м в Києві.
На дружину записані два автомобілі – Toyota Corolla 2009 року випуску (куплена у 2009 р., вартість – 149 тис. грн, і Nissan Juke 2017 року випуску, куплений в тому ж році, вартість – 565 тис. грн).
Литвиненко відбив в декларації 1 млн грн зарплати в національному інституті стратегічних досліджень, 132 тис. грн зарплати за сумісництвом в національному університеті “Києво-Могилянська академія”, 29,4 тис. грн зарплати за сумісництвом в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, 12 тис. грн гонорару від компанії “Київські енергетичні послуги”, 3,9 тис. грн роялті від видання ZN.UA, а також 88 тис. грн пенсії.
Його дружина отримала 100 тисяч гривень гонорару від Організації з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ) в Україні, 164 тис. грн гонорару від Києво-Могилянської бізнес-школи, 70 тис. грн зарплати в громадській організації “Громада. Лабораторія соціальних проєктів”.
Литвиненко зберігає 224 тис. гривень у банку і 20 тис. дол. готівки, його дружина – 91 тис. грн в банку.
Чутки та публічні обвинувачення
Як стверджується окремими ЗМІ, всіх неблагонадійних курсантів і співробітників академії ФСК/ФСБ відрахували ще в 1992 р. Але Литвиненко своєю чергою спокійно довчився в Інституті криптографії, зв’язку та інформатики (ІКСІ) – структурний підрозділ Академії ФСБ Росії, яке спеціалізується на підготовці фахівців в області передачі, захисту і обробки інформації. На сьогодні ІКСІ є першорядним навчальним закладом Росії по утворенню в області інформаційної безпеки.
Крім того, Олександра Литвиненка називали людиною Сергія Льовочкіна — одного з очільників “Партії регіонів” й близького соратника Віктора Януковича. Протягом 2010-014 років Литвиненко працював заступником директора Національного інституту стратегічних досліджень при президенті України (НІДС). Цю посаду він покинув в той же час, коли відбулося звільнення Сергія Льовочкіна з посади голови Адміністрації президента Віктор Януковича.
Після звільнення Литвиненко разом з Льовочкіним, директором НІДС Андрієм Єрмолаєвим і експрес-секретаркою Януковича Даркою Чепак об’єдналися, і стали співзасновниками ГО “Інститут стратегічних досліджень”Нова Україна”.
Крім того, Литвиненко звинувачували у тому, протягом чотирьох років його перебування на посаді заступника НІДС були під нуль знищені основні аналітичні підрозділи РНБО, а саме – Інститут проблем національної безпеки та Інститут проблем міжнародної безпеки. Позбавлення від інститутів через час пояснювали, мовляв, це є необхідністю, щоб зміцнити потенціал НІСД за допомогою концентрації кадрів.
Примітно, що при призначенні Литвиненка директором НІДС 13 серпня 2019 року президент України Володимир Зеленський зобов’язав Литвиненко протягом двох місяців підготувати пропозиції щодо реформування та стратегії розвитку інституту, який буде передбачати реорганізацію і скорочення штату.
Крім того, Литвиненка звинувачували у тому, що у 2014 році він кілька днів пробув у Донбасі, після чого отримав статус учасника бойових дій. У 2016 році він звільнився, щоб отримати зарплату і пенсію, а через два дні знову вийшов на роботу в УДО.
P.S.
В Україні зараз відбувається руйнування системи зовнішньої розвідки у дуже дивний спосіб: із незрозумілих причин Академію зовнішньої розвідки ліквідувало Міністерство освіти і науки України
Про це йдеться у розслідуванні журналістки Тетяни Чорновол спеціально для програми “Вечір з Миколою Княжицьким” на Еспресо.TV.
Зрив операції із затримання найманців ПВК Вагнера — це лише вершина айсбергу — в країні відбувається руйнація системи розвідки.
Зокрема, вже легендарний керівник військової розвідки Василь Бурба – спецоперація проти вагнерівців його дітище – звільнений. Його буквально викинули зі служби, позбавили охорони, викинули з будинку в Конча-Заспі, де він жив з міркувань безпеки.
Інші розвідники Головного управління розвідки Міністерства оборони зараз виходять на журналістів, розповідаючи про переслідування з боку СБУ.
І зрештою, як розцінювати те, що американська розвідки вперто з початку листопада попереджала про скупчення військ на кордоні, а наша розвідка цього не помічала?
Треба сказати, зараз в системі розвідки відбуваються дуже дивні речі. Наприклад, в листопаді зовнішня розвідка України займалася ліквідацією власної Академії.
Розпорядження про ліквідацію академії зовнішньої розвідки можна побачити на сайті Кабінету міністрів. Там чорним по білому написано “Погодитися з пропозицією Міністерства освіти щодо ліквідації Академії зовнішньої розвідки”.
Для розуміння: операцію щодо вагнерівців проводила військова розвідка, що у підпорядкуванні Міністерства оборони, в Україні є також ще одна розвідувальна структура – Служба Зовнішньої розвідки, що підпорядковується напряму президенту.
Якщо згадати книгу радянського розвідника-втікача Суворова, Служба зовнішньої розвідки – це, якраз, український аналог “Акваріуму”. Її функції забезпечувати державу інформацією, щодо активності ворога та оперативна робота агентів за кордоном.
У свою чергу, Академія зовнішньої розвідки – невіддільна частина системи. Це супер секретна, спеціалізована, закрита установа, де відбувається навчання нових кадрів, що вже пройшли відбір і спецперевірку, щоби працювати в розвідці.
Особливу увагу привертає те, як дивно Академія ліквідовувалася. Її ліквідацію ініціювало Міністерство освіти і науки України. Але ж до чого тут взагалі МОН? Як таке рішення приймалося без погодження зі Зовнішньою розвідкою? А погодження точно не було.
Навіть секретаріат Кабміну, під час підготовки пакету документів, вказував, що має бути погодження Служби зовнішньої розвідки. Однак Академію ліквідували без нього.
Невже такий дивний спосіб ліквідації Академії не тягне на кримінальну справу? Хіба у нас Міністерство освіти і науки може так само ліквідувати навчальну військову частину “Десна”, де готуються вояки на фронт, або Центр підготовки спецназу СБУ?
Отже, хто буде відповідати за таку недолуго-абсурдну процедуру ліквідації Академії? Премʼєр-міністр Шмигаль, який підписав розпорядження Кабміну, чи міністр освіти і науки, що ініціював?
До речі, Сергій Шкарлет переводить стрілки на нинішнього президента Зеленського. Згідно пакету документів, підписаного міністром освіти, підставою для ліквідації Академії зовнішньої розвідки став указ президента від 7 вересня 2021 року, в якому була визначена організаційна структура Зовнішньої розвідки, до якої не була внесена Академія зовнішньої розвідки.
espreso.tv
P.S. Влада Зеленського розформувала департамент розвідки, який працював по Криму та Донбасу
У вересні був наказ щодо Академії розвідки, але «паровозиком» до нього був прив’язаний і наказ про розформування цього відділу, каже журналістка 7 вересня 2021 року було підписано наказ про розформування департаменту зовнішньої розвідки, який працював над питаннями окупованих Росією територій. Про це в етері програми «Прямим текстом» на «5 канал» повідомила журналістка Яніна Соколова.
«Що мене турбує в тих справах, що я знаю, то це розформування департаменту зовнішньої розвідки. Я маю зі свого джерела один документ, він датований 7 вересня 2021 року, так от у чому суть цього документа про розформування підрозділу зовнішньої розвідки, який працював у Криму, на Донбасі, був активно розвинений у 2014 році, був створений у 2008 році, там 180 людей працювало», – розповіла журналістка.Вона повідомила, що підрозділ займався російським питанням на окупованих територіях і в РФ. У вересні цього року був наказ, який стосувався Академії розвідки, але «паровозиком» до нього був прив’язаний і наказ про розформування цього відділу.
«Після приходу пана Литвиненка, який керує зовнішньою розвідкою, на посаду він виступив з ініціативою на комітеті при РНБО, Демченко також був дуже активно за це, про те, щоб підписати напряму цей наказ, і вони його таки підписали», – зауважила Яніна Соколова.
Про нового секретаря РНБО можна говорити довго й багато. Як і про його попередника. Хоча толку. Інституція Zеленським знищена до самих основ. Це лише символічна площадка, на якій формально штампують рішення, вигадані Єрмаком чи Татаровим, щоб потім їх впроваджувати указами нашого Zе, але з розмитою відповідальністю.
Новий секретар РНБО науковець (хороший, чи поганий — не цікавився), а не розвідник чи військовий. Він уже при Порошенкові був заступником секретаря РНБО Турчинова. Не першим, а заступниками туди, як у відстійник, скидали десятки відставних посадовців. Про його досягнення там нічого не відомо. Ще зразу після приходу Zе Литвиненко очолив Інститут Стратегічних досліджень, де колись, за януковича, вже працював заступником директора. Інститут при ньому втратив свою впливовість і цілковито занепав.
Zе його в 2021 році призначив головою Служби Зовнішньої Розвідки. І він допоміг Zеленському та Баканову її руйнувати. За пару місяців він за наказом з Банкової ліквідував Академію Зовнішньої Розвідки — неодмінний етап для подальшого розвалу й ліквідації самого органу. Попри війну й крайню необхідність Академію так і не відновили, тому повна руйнація структури — діло часу.
Про нього чимало негативної інформації, але то все ще треба перепровіряти. Головне те, що Литвиненко при попередніх владах перебував на посадах заступника, а при Zеленському очолив дві структури, які особисто доводив до занепаду й поступового розвалу. З РНБО йому не пощастило — все розвалили ще до нього.
Це такі перші загальні враження. Далі глянемо. Основне ж завдання цих перестановок — не підсилити й зміцнити, а розвалити, поглинути, злити чи маргіналізувати. Ще в 200-му році Zе на прохання «партньоров» і за підказками Баканова вирішив знищити СЗР, як самостійну розвід-спільноту. А далі Єрмак і «пєрвая Маша страни» незалежно одне від одного порадили Zеленському злити всі розвідоргани в одну структуру, де їх остотчно роздавити під «інтелектуальним» управлінням Буданова. Для чого це було потрібно москві і її кротам, я добре розумію. Інтерес України? Та ви що! Для прикладу, натівський стандарт — поліваріантність численних розвідспільнот і їх взаємний контроль.
Про нового очільника СЗР Іващенка розбирати нечисленні дані будемо пізніше. Він спецназівець ГУР, розвідку знає, але чи буде використовувати свої знання для збереження СЗР, чи для її знищення — питання відкрите.
Тарас Чорновіл