Що маємо на виході в ситуації з «обміном»

154

1) В першу чергу це зелене світло для всіх представників «рускоміра», які зараз знаходяться на неокупованій території: вбивай, підривай, влаштовуй диверсії та теракти – відповідати не будеш. Ватні імпотенти, що волею випадку та завдяки всеосяжній мудрості наріду дорвалися до влади, тебе обов’язково випустять, прикриваючись міркуваннями гуманності та фіктивними інтересами. РФ безкоштовно отримує нових вмотивованих бійців в середині України, яких просто в потрібний час треба скоординувати.

2) Вчергове топчемо свою Конституцію та систему законодавства. Інституції, які декларативно незалежні, виступають простими інструментами в руках монобільшості та так званого президента, а судова гілка влади – публічним домом, який ублажає будь-якого клієнта. Той же Кремль в рамках попередніх «геніальних домовленостей» не просто обміняв моряків, яких міжнародний арбітраж зобов’язував віддати без усіляких умов, він до того їх засудив згідно з тим, чим у них законодавство називають

3) Здійснюючи інформаційний супровід даного рішення 1+1 переконує нарід у тому, що заради визволення наших бранців можна пожертвувати чим завгодно: «людина — найвища цінність», «самі у російській в’язниці посидьте», «а якщо хтось з в’язнів не доживе, як ви, тварюки, відчувати себе будете?». Себто умовна вартість кожного полоненого зростає в той час, коли в Україні свинособаки з обмінного фонду раптово (насправді ні) закінчуються. РФ ж має безкінечне джерело його наповнення — Крим та заробітчани. Навіть старатись не потрібно, достатньо висмикнути когось, прималювати націоналістичний бекграунд і персонаж готовий. А в українського електорату вже є певні очікування, які в такій ситуації будуть медведчуковські рупори активно підігрівати – ну там наші люди, визволяйте, ви ж самі говорили «найвища цінність». При цьому обміняти явно піднятий в ціні товар зевлада на аналогічний просто не може по причині його банальної відсутності, тому в справу піде поступова, але впевнена здача національних інтересів та суверенітету.

Коли вам говорять що визволення полонених/ув’язнених або уникнення людських втрат за будь яку ціну – це функція та основний обов’язок держави, можете сміливо без роздумів відправляти таку особи в далеку подорож. Це або ідіот, який не розуміє, що з таким підходом єдиний варіант завершення війни – це безумовна капітуляція, або створіння, яке в тій чи іншій формі переслідує власні меркантильні інтереси.

Юрій Кузьменко

Інформаційну війну ми знову програли вщент.

Українські ЗМІ на «обмін» пускати НЕ будуть. Всі фото та відео журналісти отримають від Офісу президента.
Зате російські сотнями вже прибули на окуповані території та будуть в повному обсязі висвітлювати обмін між Росією та Україною.

Тобто, влада свідомо заборонила нашим ЗМІ бути присутніми при обміні. Свідомо заважає донести до громадян інформацію. Все що будемо знати — буде продукто федеральних каналів РФ.

Політика Офіму президента та всієі влади все більше скочується до авторитарної. Демократія в Україні також схоже починає зникати. ЗМІ множать на нуль. Суспільство не потрібне. З України роблять мовчазного свідка її руйнації зсереднини.

Андрій Смолій

А от і темнічок під‘їхав офісу Президента.
Кажуть, що на ОДА поскидували і не тільки.

Яка ж мерзотна дічь, нічого нікого не вчить історія…

Roman Sinicyn

Iuliia Mendel 😘

На мій хлопський розум, повний… верніш, повнисенький бовдур Голобородько, був потрібен Кремлю лише як перехідний період. Така собі прокладка, між минулим країни та примарним майбутнім.

Все більш людей, (адекватних звичайно ж), згадуючи минулі часи говорять про них з надією. Мовляв, бачили, що трудно. Знали з чого почали. Але розуміли подальший шлях країні. Фактично кожний наступний крок… А тепер само слово — майбутьне, виглядає якось-то смішно.

Перехідний період від Голобородько, повинен стерти грані. Знищити, або ж звести нанівець усе, чим ми пишались усі ці роки. Навіть самі поняття — гордість та гідність, вимазати у багнюці. Звести до нуля бойовий дух армії. Попутно знищити економіку. Вірніше примусити країну піти за грошима туди, де їх одразу дадуть. Стільки, скільки попросимо. До кремля тобто. А шотакое? Нарід хочит кушать! А уту вашу соборність та незалежність на хлеб не намажешь…

Але з часом його ж виборці будуть розчаровані, тому що «а где сказка?» та «я вам ничиво не абисчал!» і побіжуть вони за новими казочками. Куди? Та звичайно ж до табору ОПЗЖ… І вже принесуть булаву прямому ставленику кремля.

Олексій Петров
Поделиться:
Загрузка...