Рух танкерів в Ормузькій протоці та ціни на нафту

На початку цього тижня нафтовий ринок був неймовірно самовпевнений щодо того, що відбувається. Я написав  пост , в якому зазначав, що через Ормузьку протоку щодня проходить 20 мільйонів барелів нафти, що майже втричі більше, ніж експорт РФ.

Немає сумнівів, що те, що зараз відбувається на порядок, масштабніше — з погляду потенційних наслідків для нафтових ринків — ніж вторгнення РФ в Україну.

Причина, через яку я був налаштований песимістичніше, ніж більшість, полягає в тому, що іранський режим бореться за виживання. Оскільки він не має надії зрівнятися зі США та Ізраїлем у військовому відношенні, його єдина стратегія — максимально різко підняти ціни на нафту, сподіваючись, що громадська думка в США зміниться у бік протидії цій війні. Найочевидніший спосіб зробити це — підірвати нафтовий танкер в Ормузькій протоці або, якщо це не вдасться, атакувати інфраструктуру навколо портів, трубопроводів та нафтових свердловин. США оголосили, що нададуть страховку та кораблі ВМС для супроводу танкерів через протоку, але це не вирішує проблеми. Іран, як і раніше, може серйозно порушити глобальні поставки, завдаючи ударів по нафтовій інфраструктурі.

З початку тижня ринки почали враховувати більшу премію за ризик. Ціна на нафту марки Brent зросла на 18% із кінця минулого тижня, як показує синя лінія на графіку. Чорна лінія показує динаміку ціни Brent після вторгнення до України. Враховуючи, наскільки важливішим є поточний епізод для нафтових ринків, ніж вторгнення Росії в Україну, потенціал зростання цін на нафту все ще існує, але принаймні тепер ми враховуємо більшу премію за ризик.

На наведеній діаграмі показано щотижневу кількість нафтових танкерів, що прямують через Ормузьку протоку в обох напрямках. Синя лінія показує танкери, що йдуть із заходу на схід, тобто це повністю завантажені танкери, що прямують із Перської затоки. Чорна лінія показує порожні нафтові танкери, що прямують до Перської затоки для навантаження, тобто вони йдуть зі сходу на захід. В обох випадках рух танкерів зупинився, і тепер питання про те, чи зможуть гарантії захисту з боку США розблокувати ситуацію. Я маю сумнів.

Щоб зрозуміти, чому я налаштований скептично, погляньте на діаграму. Це ті самі дані, що й на попередній діаграмі, але тепер вони показують ті самі дані щодня з 8 лютого до 4 березня. Будь-якого дня до початку бойових дій через Ормузьку протоку курсувало 60 нафтових танкерів. Захист такої кількості судів – це масштабне логістичне завдання. Ірану досить непомітно запустити кілька безпілотників і висадити в повітря один танкер, і ми перейдемо від дуже серйозного інциденту до масштабної нафтової кризи. Коротше кажучи, я не думаю, що запевнення США про військово-морський супровід заслуговують на довіру. Занадто багато нафтових танкерів потребують захисту.

З понеділка ціни на нафту значно зросли, і тепер ми закладаємо ціну суттєву премію за ризик. Проте порівняння з цінами на нафту після вторгнення РФ в Україну та реальна ситуація на місцях — величезна кількість танкерів, які потребують захисту, — дозволяють припустити, що ризик для цін на нафту, як і раніше, зміщений у бік зростання.

Слід додати, що будь-який реальний напад на нафтовий танкер мав би катастрофічні наслідки для ринків. Ціни на нафту різко підскочили б, долар різко виріс би, центральні банки ринків, що розвиваються, почали б продавати казначейські облігації, щоб мобілізувати долари для стабілізації своїх валют. Все це могло б позначитися на ринку казначейських облігацій США, дестабілізувавши базисні та свопові угоди. Ринок США та світовий ринок дуже вразливі.

Робін Брукс