Коли робиш твердження: «розвідки в нас нема», люди не завжди розуміють. Адже ось вона — ГУР і СБУ (ще десь є СЗР): безпілотники летять, рашка горить.
Але безпілотники і ударні операції це задача ударних підрозділів.
Розвідка це — про здобуття інформації.
Розвідка має концентруватися на тому, щоб знати про плани ворога (і їх зривати). Більш того, розвідка це не тільки очі і вуха організму, а також часто забувають — центр в мозку, який сигналізує в свідомість про небезпеку. Мають не просто очі і вуха працювати правильно, щоб бачити і чути (здобути) важливу інформацію. Але також центр в голові відповідальний за аналіз інформації має правильно цю інформацію обробити, інтерпретувати, непотрібне відкинути, щоб не забивати канали уваги спамом, а потрібне відфільтрувати. Фільтрація інформації, обробка, прийняття рішень про те, що варте уваги, а що ні, концентрація уваги — це все досі розвідка.
І більше того, навіть тут розвідка не закінчується.
Найважливіше завдання розвідки, коли на всіх попередніх етапах вона спрацювала вірно, — ЗМУСИТИ центр прийняття рішень усвідомити факти і почати приймати рішення.
Ситуація: ваша розвідка здобула супер-секретний план ворога вас убити. Підслухала, проаналізувала, впевнилася, що це не п’яне патякання, а серйозні наміри. Потім донесла це у дурний мозок. Але оскільки мозок був зайнятий шашликами, то мозок не повірив. І ваша розвідка така: *знизує плечима* і йде займатися іншими справами.
Така ситуація означає, що розвідки в вас нема. Так, мозок дурний і зайнятий шашликами. Але і розвідка не розумна. Хоч і тисячі в ній розвідників є сміливих, готових класти життя.
Така ситуація означає, що весь бюджет на розвідку витрачений дарма. Робота сотень і тисяч її співробітників включно з агентами в тилу ворога, які гинуть під час завдань, кимось злита в унітаз.
І не просто безликим кимось: завжди є прізвища, які відповідали за ланцюжок подій на кожному етапі.
Так от у нас перед вторгненням була саме така ситуація. Розвідка не тільки не зуміла здобути плани ворога, вона не зуміла їх правильно проаналізувати, відфільтрувати з тих стрілочок на карті, напрям удару, який буде головним (дивіться карту Буданова перед вторгненням: там немає стрілочки через Прип’ять на Київ). А потім, що головне, ще й сам головний розвідник країни (центр мозку, який має сигналізувати в центр прийняття рішень про небезпеку) за день до вторгнення доповідав президенту в форматі:
— Напад може бути. Але може і не бути.
Тобто не аларм, не поштовхи, не відчуття всередині, коли твоя інтуїція не дає тобі всидіти. А флегматичне: хазяїн, у тебе сьогодні тренування, обід, похід до лікаря, підготовка твого вбивства і ввечері з дружиною похід у ресторан.
На це мені заперечували:
— Та ні, Кіріл доповідав і єдиний казав, що напад буде.
Про це мені казали навіть люди, достойні поваги. Навіть ті люди, які і виявили напрям удару на Київ ще в січні 2022 року (до речі ненагороджені досі).
Але на це я можу відповісти: дивіться інтерв’ю Буданова, дивіться спогади його дружини, людей, які чули його доповіді Зеленському і олігархам, яких Зеленський збирав в ОП 22 лютого.
Дружина Буданова сказала чітко: Кіріл ввечері перед вторгненням забрав її на роботу і вони сиділи переживали, що його кар’єра може закінчитися, якщо він виявиться неправим (про напад).
В цій цитаті прекрасно все. Починаючи з морального обліку і пріоритетів.
Але також з цієї цитати слідує, що голова розвідки в цей момент, ввечері 23 лютого (коли Зеленський записав відео-ролік «причин для вашої безсоної ночі немає» і ліг спати), не бив у дзвони, не вимагав зустрічі з верховним головнокомандувачем, не тягав його за грудки в кабінеті, не бив йому морду і не погрожував вийти у ЗМІ з заявою, якщо мозок не прийме рішення.
І тому все командування ЗСУ підтверджує як один: чітких даних про напад ворога навіть у ніч вторгнення — 24 лютого — не було.
Це підтверджують всі без виключення генерали, які на цю тему говорили.
Всі від комбригів, Марченка і до Наєва, розповідають про дні перед вторгненням, що вони вираховували можливі дії ворога, прикидали так, прикидали едак. Можливо ворог лякає. Можливо загострення буде на Донбасі.
Тобто командири ЗСУ вгадували дії ворога. НЕ ЗНАЛИ.
А от генерал Наєв, на момент вторгнення командувач Об’єднаних Сил, взагалі підтверджує: в жодному документі вказівок про неминучий напад ворога не було.
Генерал Наєв вгадав дії ворога:
— Мені ввечері 23 лютого (*тобто після вечірнього відео-зверенення Зеленського про «причин для вашої безсонної ночі немає») стало ясно, що вторгнення відбудеться. Я спати не ліг, відправився на командний пункт і зібрав всіх командувачів напрямів. В порушення закону я, самовільно, віддав наказ бойовим частинам покинути місця дислокації і вийти на рубежі оборони.
Арахамія, Подоляк і Зеленський в перші дні вторгнення відбивали звинувачення — чому не вірили в напад? — твердженням, що ви брешете, вони вірили, просто не хотіли паніки, а тому таємно готувалися. Ось перед самим ворожим ударом війська вивели із місць дислокацій. Це і є доказ, що готувалися.
Але генерал прямо каже: Укази про розгортання військ і про воєнний стан видає лише президент. А Наєв з Залужним взагалі-то вчинили перевищення повноважень. І якби нападу не відбулося, він із Залужним легко могли сісти в тюрму.
Замість зірок героїв за це сміливе рішення генерали покарані, а Наєва взагалі відправили в опалу з командної посади на посаду комбата (респект вам пане генерал, що маєте таку витримку).
Але питання зараз про інше.
З цих всіх інтерв’ю слідує головне: розвідки в країни не було.
Цьому всьому в нашій державі за 3,5 роки війни так і не була дана оцінка.
І це все означало ще 25 лютого, що майбутні провали не уникнути.
І ці провали сталися.
«Рак путіна», «ракет на 2-3 залпи», «кава в Ялті» — ці вангування в стилі переможниці Битви Екстрасенсів, яка «напророкувала, що нас чекає в листопаді», приводили до завищенних сподівань у населення, а зараз до ями розчарування.
Буданов розповідав за тиждень до раптового відступу росіян із Херсона, коли російські підрозділи вийшли в один день по вузькій переправі біля Антонівського мосту, що «росіяни не планують вихід з Херсона».
Відсутність у воєнної розвідки знання про плани ворога дорівнює втраті можливостей. Втрата можливостей це теж втрата.
Якби наша розвідка займалася не штурмами Зміїного (це завдання роти морської піхоти), зуміла викрити план ворога і донести навіть в ту безтолкову Ставку, що росіяни планують раптово виводити війська, то навіть Зеленському вистачило б мізків віддати командуваню наказ спланувати і здійснити операцію, якою спробувати підловити угрупування ворога саме під час виходу сконцентрованим на переправі. Ми могли завдати йому великих втрат при відступі.
Зараз всі підтверджують: при відступах ти найбільш вразливий — найбільші втрати відбуваються саме під час відходу з напів-оточень.
А так, росіянам вдалося головне: вони ввели нашу розвідку в оману, зробили страшні очі, що готуються гризти землю в обороні, а самі здійснили раптовий відступ — зберегли кістяк військ, еліту, десантні підрозділи, що діяли на правому березі.
Те саме, якби ми знали і підготувалися до десанту на Гостомель. Тисяча полонених російських десантників уже давно б дозволили звільнити тисячу захисників Маріуполя.
Далі була невикрита лінія оборони Суровікіна, яку ворог збудував в нас під носом. Вірніше викрита вона була американцями, але інтерпретувати дані правильно не зумів наш «мозковий» центр.
Всі ці провали привели до того, що саме керівництво країни розбазарили національний, суспільний підйом, який був на початку вторгнення.
Емоційний підйом, готовність до боротьби, це теж ресурс. Його треба вирощувати. А у нашого населення він був і без зусиль влади.
Не населення в нас погане, воно було готове битися.
Саме мозковий центр виявився бездарним.
І зараз віра в перемогу за опитуваннями впала з 80% до 40%. А від мобілізації уже ховають чоловіків самі жінки — фактично нонсенс: жінка готова працювати на двох роботах, але щоб чоловік сидів вдома, щоб головний ТЦКшнік країни не відправив його закривати своїм тілом черговий провал.
При тому, що мобілізація це абсолютно необхідний інструмент, і за ресурсами, якби вони використовували правильно, ми здатні таку війну витримати ще 50 років.
Але тут не про це.
Відсутність розвідки і чітких знань про плани ворога буде вести до нових і нових втрат.
Концентрація розвідки на гучних спецопераціях, ліквідаціях ворога, ударах в глибокому тилу, навіть, якщо результат грандіозний успіх, це концентрація розвідки на невластивих завданнях. Цим мають займатися ударні підрозділи. В короткі періоди розвідка може перебирали на себе делікатні справи. Але ми вже давно увійшли в довгий забіг на виснаження. Наші розвідки мають бути реформовані, щоб попереджати країну про стан, плани і діяльність ворога краще ніж він знає сам.
Джон Сміт
=====================================================================================
Зеленський перед вторгненням запевняв: «в нас є своя розвідка».
Саме це було тим аргументом, чому він ігнорував попередження ЦРУ, Мі-6, особисто Байдена, Блінкена, Джонсона, західних медіа, які «гірші за Скабєєву».
Але це була повна брехня.
Розвідки в нас не було. ГУР, як ми побачили потім, не зуміло виявити дату наступу, головний напрям удару, передати відповідну інформацію керівництву держави і Збройних Сил. Розвідка України перед вторгненням повністю провалилася.
Все це має чітку причину: розвідка України агентурою РФ в керівництві держави перед наступом була повністю розгромлена.
* Зірвані всі операції проти РФ, демотивування співробітників через демонстрацію марності їхньої роботи. Зірвана операція по доставці клістронів для десятків одиниць С-300, скасована Зеленським мегаоперація по захопленню вагнерівців, зірвана операція на окупованих територіях по звільненню із катівень наших заручників, видача Цемаха Росії, за захоплення якого загинув один із розвідників.
* Агентура звалила Бурбу, а потім викинула його на вулицю, позбавила охорони і створила можливості для РФ його захопити. Ці «виховні заходи» мусили навчити розвідників, що з ними буде в разі роботи проти РФ.
* замазування ГУР в викрадення Чауса. Співробітникам ГУР віддали наказ незаконно вивезти Чауса із Молдови, катувати його на об’єктах ГУР, вибивати свідчення необхідні владі в політичній боротьбі. Замість роботи проти РФ розвідників перетворили у кримінальних биків правлячої ОПГ.
* розгром найбільш професійних, найбільш небезпечних для РФ співробітників — звільнення розвідників Семенюка, Червінського, Бурби і багатьох інших дотичних до операції по Цемаху, вагнерівцям; розгром групи Шведа, провокація вбивства самого Шведа руками СБУ. Червінського Єрмак звільнив навіть двічі — спершу з СБУ за Цемаха, потім з ГУР за вагнерівців.
* удар по ініціативі в польовій розвідці — кинули вмирати розвідника Журавля, а потім загиблого облили брудом. Всім іншим показали: будеш виконувати завдання в інтересах свого підрозділу — «полізеш туди сам»(с).
* призначення керівником стратегічної розвідки недосвідченого керівника. Буданов перескочив купу кар’єрних щаблів для такої посади. Не мав відповідного досвіду, навіть за день до вторгнення не зміг донести керівництву держави інформацію про невідворотність наступу.
* в інтерв’ю Буданова на сторінці ГУР, яке досі чомусь не видалене, https://www.youtube.com/watch?v=OhQqnId_ScA Буданов дає взаємовиключні речі. В одному місці хвалиться:
— «Ми навіть знали дату наступу».
Через кілька хвилин:
— «Путін прийняв рішення близько 15-00 23 лютого».
Ви знали дату раніше за Путіна?
* в іншому місці:
— «За день до вторгнення ми показали розташування танків, вертольотів, сказали, що імовірність наступу велика.»
Ви знали дату наступу, але «імовірність велика»?
* агентурне проникнення ФСБ РФ в оточення керівника ГУР МО України. Буданов жив під одним дахом з Гогілашвілі і Левченко (одне рукостискання до співробітника ФСБ Лушнікова).
в Службі зовнішньої розвідки — та ж історія.
* Розвідники СЗР, які одразу після інаугурації поклали на стіл Зеленському дані про контакти Єрмака з представниками російського ВПК і російського кримінального світу, одразу були звільнені.
* СЗР орієнтували на хибні цілі — стеження за ворогами Зеленського за кордоном, як от день народження Шустера у Вільнюсі, Гордона, який тікав з України на літаку Ахметова, сьогоднішнє «про Порошенка з сім’єю у Лондоні».
* ліквідована Академія Служби зовнішньої розвідки. Замість неї лише запланований «Тренінговий центр» в рамках «удосконалення».
* Голова СЗР призначений Зеленським раніше ніколи не працював у розвідці.
* після скандалу з вагнерівцями за свідченнями Бурби голова СЗР займався недолугою спробою його вербування.
Все це ланки одного ланцюга.
Це — системний, потужний організаційний вплив агентів ворожих спецслужб направлений на знищення нашої розвідки.
Все це абсолютне 100%-ве повторення історії 2010-13 років, коли зусиллями ворога в Україні розвідку знищили.
Через все це розвідка не зуміла виявити підготовку до наступу, дату наступу, відрізнити головний і відволікаючий напрям удару, не змогла чітко доповісти, відстояти розвіддонесення, а, якщо треба, то і пригрозити публічною відставкою і виходом у ЗМІ в разі ігнорування інформації такої важливості.
Замість цього голова розвідки Буданов приймав участь в ефірах 1+1 в якості ЛОМа Банкової, поширював «розвід.доповіді» про мітинги опозиції, які інспірує РФ, щоб підготувати грунт для вторгнення (ніяких мітингів не відбулося, РФ просто вторглася).
В результаті генерали і комбриги всі чітко підтверджують: Армія розвідінформації щодо вторгнення з усіх боків не мала, генерали очікували удару в зоні ООС, вони вимушені були вгадувати.
Командир 72 бригади Вдовиченко: «Ми були готові до ведення бойових дій в районі виконання завдань Операції об’єднаних сил, але до такої широкомасштабної агресії, до такого повномасштабного вторгнення, такої армади сил Російської Федерації з застосуванням авіації, ракет, я думаю, ми не були готові.»
Те саме генерали Красильников, Ніколюк, Павлюк, Марченко. Цитати з інтерв’ю, що підтверджують це, для зручності приводжу вкінці поста.
Все це підтверджує: військове керівництво чіткої розвід доповіді від розвідки не мало. Генерали вгадували, ставили себе на місце ворога, застосовували хист. А де не вгадали — ми заплатили життями мирних людей і втраченими десятками тисяч км2 території.
Цього б всього не було, якби генерали не вгадували, а чітко знали: ось наказ ГШ ЗС РФ на вторгнення, ось дата, ось напрямки вторгнення.
Висновки на майбутнє:
1) ГУР не має бути політичним підрозділом і кримінальними тітушками правлячої ОПГ. ГУР має бути виведена з-під керівництва МО і передана під пряме керівництво Командувача Збройних сил, того, кому вона і має поставляти інформацію. Головнокомандувач Збройних сил або НГШ, який безпосередньо планує задіяння сил, має наказувати главі розвідки, якою інформацією його забезпечити.
2) Глава ГУР має призначатися Президентом, але за поданням командування ЗСУ. Має бути фільтр, що виключить можливість подання кандидатур секретарками президента із числа своїх знайомих.
3) Парламентський контроль над спецслужбами. Розвідника і контррозвідника треба захистити від можливості зірвати його операцію черговим ідіотом.
4) законодавче посилення ролі опозиції в контролі над контррозвідкою. Якби контррозвідка СБУ не була паралізована сусідом по під’їзду, навіть в умовах захоплення влади агентурою, ми могли б збити купу російських агентів. СБУшник повинен мати законне право прийти до опозиції і представити їй дані на чергову секретарку президента Марію Левченко, яка не пройшла перевірку СБУ, але присутня в при всіх нарадах Зеленського. І не боятися при цьому звільнення з боку влади. Саме так відбулося в США, коли американські розвідники передали в Конгрес дані про таємні розмови Трампа з Путіним.
Через ці помилки Зеленського, його злочин, ми втратили тисячі людей закатованими і вбитими. За все це він має відповісти. Цей текст має на меті зафіксувати всі обставини, щоб ніхто не уникнув покарання.
——————————————
І наостанок.
Просто цитата із інтерв’ю голови СЗР (2017 — 2019 р) Єгора Божка. Про те, як відбувався саботаж агентами Москви в часи Януковича. Все те саме ми отримали зараз і заплатили десятками тисяч жертв.
«- Достатньо було нічого не робити. Розумієте, кожний спеціаліст має відчувати свою потрібність. Якщо 5-10 років ти відчуваєш, що не потрібний, ти втрачаєш віру в те, що робиш. Деморалізація. Цього було достатньо. Плин кадрів, елегантне знищення усіх тих структурних елементів, які потрібні для того, щоб організм повноцінно працював. Політика хибних цілей, створення безлічі нормативно-правових актів, робочих груп, постановка безлічі завдань, виконання яких, з одного боку, займає всі сили і час, а, з іншого боку, вони просто не потрібні. Це класика саботажу. Якщо ви хочете зруйнувати будь-яку установу, є абсолютно чіткий набір правил. Його можна знайти в інтернеті. Всі ці штуки на сто відсотків були зроблені в Службі зовнішньої розвідки.
Я вам більше скажу. За минулий рік я скасував 1531 непотрібний нормативно-правовий акт в Службі зовнішньої розвідки.
— Який створив Ілляшов?
— Не тільки він, але ці правові акти існували. Я відмінив більше десятка непотрібних обов’язків і завдань, які мав кожного дня виконувати розвідник невідомо для чого. Я скасував багато робочих груп, анулював низкузавдань, планів заходів, які ми продовжували виконувати, але які по суті користі державі не приносили. Це називається політика хибних цілей. Таку розвідку ми отримали. З іншого боку, ви питаєте, чому Ілляшова ні в чому звинувачують? А в чому його звинувачувати? Він же не зробив нічого протизаконного. Це класична технологія будь-якої спецслужби, працювати так, щоб не можна було схопити, але виконати своє завдання. Я переконаний, що пан Ілляшов є високим професіоналом, але не української спецслужби.»
———Інтерв’ю генералів:
Генерал Красильников: «Ми все ж таки думали і, можна сказати, сподівалися, що противник розпочне свої активні бойові дії з окупованої території частини Луганської і Донецької областей».
Генерал Ніколюк на питання від журналіста — чи 24 лютого ви очікували повномасштабне вторгнення Росії?
«Ніхто не очікував, всі думали, що здоровий глузд притаманний кожній людині. І початок бойових дій – з обстрілу наших прикордонних загонів, нанесення ракетних ударів, звичайно, був несподіванкою. Але це не було шоковим станом.»
Керівник Київської військової обладміністрації генерал-лейтенант Олександр Павлюк, командувач операції Об’єднаних сил до 2021 року:
«Можна було очікувати Кримський перешийок, можна було очікувати Донбас. Таке щонайменше завдання ставилось. Але те, що твориться в Харківській області, Сумській області, коли знищуються цивільні об’єкти, знищуються люди, знищується місто Маріуполь….»
Генерал Дмитро Марченко:
«Я, як і більшість військових, сподівалися, що саме в такому вигляді, як війна почалась, вона не почнеться. Так, ми розуміли, що буде загострення на Сході, але щоб так, щоб під Києвом, щоб по мирним містам і з багатьох сторін, ми до останнього (не вірили)».
«Кожний із нас надіявся, що переможе здоровий глузд і все закінчиться на етапі політичних переговорів».
Секретар РНБО Данілов:
«Дійсно, ми вважали, що з території Білорусі не буде того нападу, який, на жаль, відбувся. Більше того, за два дні до війни наш міністр оборони спілкувався з міністром оборони білорусі. І вони запевняли, що ні в якому разі цього не буде».
