Останніми днями маємо розпал протистояння між західним світом, США та Росією. Привід – Україна. Путін нарощує війська на українських кордонах.
.
Американці та європейці перегруповують НАТО, зміцнюючи країни Альянсу, на кордоні з РФ. Дипломати обмінюються різкими заявами. Найзапекліші баталії розгортаються в інформаційному просторі. Військові та розвідувальні відомства організовують інформаційні «витоки» і «зливи» зі своїх штабів. Мета – вивести з рівноваги, деморалізувати, «взяти на переляк» суперника та змусити його змінити поведінку, ввести в оману, щоб протестувати його реакцію на свої ймовірні кроки.
Днями опубліковано дві знакові статті в американському Bloomberg та російському Росбалт: відповідно публікації колишнього верховного главкома НАТО Д. Ставрідіса «Чотири напрямки, як США можуть змусити Путіна утриматися від вторгнення в Україну» та російського «політолога» Івана Преображенського «Четыре сценария силового ответа России». Схожість назв, однаковість варіантів дій та час виходу матеріалів (12.12. і 13.12.2021) вказують на невипадковість.
Напрям 1 – це розвідка та стратегічні комунікації. Збираючи інформацію і транслюючи її по всьому світу, Вашингтон може згуртувати коаліцію нових суворих покарань для агресора. «Фотографії російських військ та важкої техніки в польових умовах переконливіші за тисячу слів».
2 – кібервійна. Агентство національної безпеки і кіберкомандування США підшукує ключі до систем командування й управління силами вторгнення. Але повна таємність – не завжди найкращий підхід: якщо дати росіянам «побачити» дії Америки та її прогрес у цій галузі, не розкриваючи всіх карт, вони усвідомлять, що напад вже не буде грою в одні ворота.
3 – економіка. Потрібні скоординовані кроки західних демократій проти всієї російської еліти та оточення Путіна. Необхідне посилення санкцій проти державних банків та нафтогазового сектору, а також санкції проти компаній, що ведуть бізнес у Росії. Крайній варіант – відключення РФ від міжнародної платіжної системи Swift (10 років тому таке покарання обвалило економіку Ірану).
4 – допомога українським військовим: передача ЗСУ оборонних ракетних систем, здатних зупиняти танки, моторизованої артилерії та наземного транспорту для перекидання військ, бойових дронів, боєприпасів. Пентагон може забезпечити Україну системою ПРО, щоб протистояти російській зброї класу «земля-земля». Усе це має доповнюватись інструкторами і стратегічними радниками, щоб допомогти українським військовим планувальникам правильно оцінити непередбачувані обставини.
Про що йдеться у блозі Преображенського? Він цитує заступника голови російського МЗС Рябкова: якщо «колективний Захід» не відреагує на путінські вимоги дати РФ гарантії безпеки у частині нерозширення НАТО на схід, то відповідь Кремля буде «військовою або військово-технічною». Далі силові відповіді: 1 – перекидання армій до Білорусі включно з авіацією та засобами ППО, 2 – оголошення про появу в Росії нових типів зброї, 3 – передислокація військ та новітніх озброєнь до Калінінградської області, де вже розміщені потужні ракетні комплекси «Іскандер», а також концентрація військ на кордонах Балтії. «Військово-технічний» – це постановка на бойове чергування озброєнь, які наразі обмежується міжнародними угодами. 4 – кібервійна малої інтенсивності, без атаки на США, але з «цифровими ударами» по їхніх європейських союзниках.
Що мене бентежить в даному контексті? У поточному протистоянні Заходу та РФ не видно участі України в інформаційному протиборстві. Ми публікуємо інформацію про підготовку армії, системи територіальної оборони та цивільного захисту населення до можливого вторгнення росіян. Але це більше нагадує самозаспокоєння, що навряд чи вплине на плани московитів. Паніка не потрібна.
Але, на мій погляд, по-перше, з українського боку не вистачає мобілізуючої риторики про те, що в разі широкомасштабної війни наші військові та спецпризначенці вестимуть бойові дії, вражатимуть цілі та об’єкти критичної інфраструктури РФ. Це максимально підвищить ціну ймовірної агресії та, переконаний, охолодить гарячі голови керівництва Московії.
По-друге, потрібно інтенсивно висвітлювати успіхи військових навчань ЗСУ на центральних теле- й інтернет-каналах (вочевидь потрібна роз’яснювальна розмова з їхніми власниками).
По-третє, українським приватним інтернет-ресурсам необхідно долучитись до контрнаступу, демонструючи нашу готовність підтримувати українську армію. Це зменшить бажання рядових росіян служити наймитами московитського режиму.
По-четверте, потрібно висвітлювати можливі провокації РФ – зокрема те, що вони «захищатимуть» «пригноблене» російськомовне населення в Україні. Тому українці, котрі розмовляють російською, повинні сказати своє Українське слово! Це найкращий час усім нам ще раз зрозуміти, що мова – це важлива зброя кожного Українця. Така ж, як і наші мужні Збройні сили!
Будьмо готові до бою!
P.S.
![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg height="31px" width="88px" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg" version="1.1"/>)