Але не будемо себе обманювати. Це не тільки поразка Заходу. Це ще й серйозна поразка Української держави.
Звичайно, знайдуться ті, хто назве це провалом дипломатії. Але коли програє держава, коли поразка стає вибором цілого народу, дипломатія виявляється безсилою.
Уже доводилося писати про те, що Захід скористався ситуацією, яка склалася після президентських виборів в Україні для того, щоб забезпечити повернення Росії до ПАРЄ і свої майбутні домовленості з Кремлем — а вони не за горами. Але що значить — скористався?
Західні політики мають особливу чуйність до власної громадської думки. А громадська думка і в Європі, і в Північній Америці завжди на боці слабкого, якого атакує сильний. На боці слабкого, який бореться із сильним навіть тоді, коли не може цього сильного перемогти — але здатися також не може. На боці Давида, який виходить проти Голіафа.
Але якщо Давид не хоче воювати з Голіафом — то чому з Голіафом повинен воювати глядач їхнього двобою? Навпаки, якщо Давид хоче помиритися з Голіафом, завдання глядача — допомогти йому у цьому примиренні. І у першу чергу — заспокоїти самого Голіафа.
Після президентських виборів в Україні західним лідерам просто нема чого соромитися.
Весь світ бачив, як українці переважною більшістю голосів проголосували за людину, яка пропонувала їм “просто перестати стріляти”.
Те, що ця людина говоритиме після свого обрання президентом, для Заходу ніякого значення мати не буде. Для Заходу має значення програма, з якою людина перемагає на виборах. “Просто перестати стріляти” — це і є програма. Тому що в країні, яка дійсно хоче чинити опір агресії, людина з таким гаслом не потрапить навіть у першу десятку претендентів після першого туру голосування.
А в Україні така людина перемогла на виборах глави держави із вражаючим відривом. Вражаючим не тільки для нас самих, але і для Заходу.
Українці можуть розповідати самим собі будь-які історії про мотиви, якими вони керувалися, коли голосували за Володимира Зеленського. Про свої надії, про нові обличчя, про втому про традиційних політиків, про бажання припинити війну і знизити тарифи.
Все це дуже є дуже цікавим і корисним для журналістів, соціологів і психологів.
Але головне, за що проголосували українці — так це за можливість поразки своєї держави.
І тепер нам всім просто потрібно навчитися жити в країні, яка буде зазнавати одну поразку за іншою.
P.S.
Лише за місяць ми побачили наступ реваншистських сил.
5 років ми тримали міжнародну солідарність. Мало хто уявляв, як це було важко. Увесь світ тримав єдність і санкції проти Росії. Лише місяць пройшов, а вже вчора вночі були скасовані санкції ПАРЄ. Таке враження, що Росія не є агресором, а Крим не є анексованим, а Донбас окупованим. А 3 тисячі життів українських воїнів і 13 тисяч життів українців нічого не варті. Не зважаючи на те, що наші народні депутати, об’єднавшись, билися в Страсбурзі, але вони виявилися покинутою 9 ротою – без дипломатичної допомоги держави.
Завдяки підтримці презедента України володимира олександровича зеленського і його активно пасивній співучасті, з агресора зняті санкціі в ПАРЄ.
Ура, тавагіщі!
Ви зробили це разом!