РЕВАНШ ЗАХАРЧЕНКА-ПОРТНОВА або Як не дати Україні перемогти

Страсті

.

Останнім часом позитивні спікери Офісу переконували, що корупції в Україні немає. Що корупціонерів вигадали антикорупціонери заради хайпу і грантів. Що яєць по 17 не було і ви фсьо врьоті, а Рєзніков Льовочкіна — найкращий міністр всіх часів. Гринкевичі підтвердять.

Але події навколо Юрія Ніколова та BIHUS.Info показали, що корупціонери в Україні не просто є, вони реально ох#євші. Бо стежити за Бігусами цілий рік без мусорського прикриття неможливо. А це значить, що часи Януковича повернулися. Корупціонери разом з бандитами і ментами можуть безкарно кошмарити всіх, кого хочуть. Прослуховування, тітушки під двері, що далі? Голови вже можна різати, чи після майських?

Я не думаю, що за атаками на журналістів стоїть персонально президент. Але прикметно, що авторитарна вертикаль, яку побудував Зеленський, зараз б’є по ньому самому. Бо скандали з журналістами сталися в той само час, коли Зеленський виголошував в Давосі свої промови. І скандали зі стеженням за журналістами, м’яко кажучи, не зробили президента переконливіше, а Україну — сильніше. Наші вороги абсолютно на шару отримали чудову нагоду мочити Україну за переслідування журналістів і переконувати західні суспільства, що заяви Зеленського про демократію і права людини — це просто слова.

Йо**ні корупційні потвори заради своїх мільярдів готові топити всіх: президента, країну, громадян. І це серйозний виклик для громадянського суспільства: продовжувати заколихувати себе ІПСО корупціонерів, що корупції в Україні немає, чи почнемо нарешті вголос говорити про крадіжки з бюджету і хто за ними стоїть.

Serhii Marchenko