Фактично викинута з критичних для себе європейських ринків енергоносіїв, росія намагається компенсувати втрати і переорієнтуватися на ринки Азії, насамперед Індію і Китай. Однак, мірою поразок росії, з нею дедалі менше хочуть мати справу і там.
На дуже важливому для Китаю рівні символів, російські можновладці нещодавно отримали відчутного ляпаса
За повідомленням російського видання “Ведомости”, перші особи уряду КНР та топ-менеджери найбільших китайських компаній під час нещодавнього візиту російської делегації до КНР відмовилися зустрічатися з російськими чиновниками та керівниками держкорпорацій.
Джерело «Ведомостей», близьке до організаторів форуму, пояснило це тим, що «китайці сильно бояться санкцій. Навіть тих великих бізнесменів, які хотіли і були готові до публічного виступу, офіційна влада до зустрічі не допустила – вони не хочуть йти навіть на мінімальний ризик».
А за повідомленням Financial Times, плани росії щодо будівництва проекту газопроводу «Сила Сибіру-2», який мав би змінити енергетичні потоки на азійський напрямок, наштовхнулися на небажання Китаю. КНР залежить від росії у постачанні газу трохи більш ніж на 5%, і не горить бажанням щось змінювати.
Тим більше, має, звідки брати. У агенції Reuters з посиланням на джерела з-поміж високопоставлених китайських чиновників та представників нафтогазової галузі країни повідомили, що Пекін дав добро проекту «Лінія D», за яким із Туркменістану імпортуватиметься 30 млрд кубометрів щорічно.
Таке рішення в Китаї ухвалили навіть попри те, що туркменський газ коштує Китаю на 30% дорожче за російський, а переговори про знижку з Ашгабатом так і не дали результату.
За даними джерел Reuters, державна CNPC розпочала розробку техніко-економічного обґрунтування 200-кілометрового інтерконектора від кордону Сіньцзяна з Киргизією до китайського міста Уцзя як перший пункт прийому. Будівництво може розпочатися вже наступного року.
І це попри те, що 2022 році за трьома діючими трубопроводами Китай імпортував з Туркменії 35 млрд кубометрів газу, заплативши за нього $10,3 млрд. російські поставки по запущеному в 2019 році «Силі Сибіру» склали 16 млрд кубів, а їхня вартість виявилася в 2,5 рази нижчою — близько $4 млрд.
Віддаючи перевагу нарощуванню постачання газу із Центральної Азії, Пекін не лише демонструє росії здатність обійтися без її ресурсів та послаблює позиції у торгівельно-економічній співпраці.
Державі-терористу вказують: ізольована від решти світу, вона лише один із постачальників, який має змагатися за єдиний серйозний ринок для її газу, який вона може мати поза Європою.
А от налагоджувати альтернативні транзитні шляхи, маючи справу з державами-паріями, складно навіть для рф. Спроби перевозити підсанкційну продукцію через Іран часто закінчуються фіаско через те, що російські банки не пропускають платежі іранським компаніям — ті у них числяться в «чорних списках». Адже заходи контролю за відмиванням коштів ніхто не скасовував, та й взагалі російські банки ставляться з підозрою до будь-яких платежів до Ірану.
Іран, разом із КНДР та М’янмою, входять до чорного списку міжнародної організації з протидії фінансовим злочинам FATF (Financial Action Task Force). Утім, ця проблема скоро перестане турбувати російські банки. Адже у червні до «чорного списку» може потрапити й росія.
Однак проблеми транзиту актуальні тоді, коли є що транспортувати. Тим часом, на росії продовжує знижуватися виробництво нафтопродуктів.
За тиждень було випущено 2251 тисячу тонн. Порівняно з груднем-квітнем, коли середній випуск за тиждень був у районі 2600 тис тонн, падіння виглядає вже серйозним і наближається до 1,5-річних мінімумів.
Дійшло до того, що, як повідомляє Reuters, посилаючись на свої джерела в уряді і в сфері нафтопереробки рф, російський уряд розглядає можливість запровадити заборону на експорт бензину.
Таким чином москва хоче запобігти дефіциту бензину на внутрішньому ринку, а також зростанню внутрішніх цін після скорочення субсидій для російських нафтопереробних заводів.