«У росії зберігається значний запас міцності…», «росія отримала рекордні надходження від продажу енергоносіїв у 2022…», «рашисти відновлюють випуск боєприпасів і військової техніки…», «росія інвестує у інфраструктурні проекти…», «сірий танкерний флот везе російську нафту по світу…», … ці та інші повідомлення наводять як контраргумент головному посилу цього блогу – що росія сконає на дні.
Ці твердження спираються на факти – статистку, цифри, події. Вони існують. Раз по раз ми приділяємо увагу і їм у цьому блозі.
Але головне: вони не підтверджують найгіршого, що можна почути: що санкції начебто «не діють».
1. Міцність і інерція російської економіки, інтегрованість у світову торгівлю надто великі, щоб очікувати миттєвого провалу.
10% світової торгівлі по дуже важливих для світової економіки показниках (нафта, газ, метали) – це не критично небезпечно, але помітно.
Тим більше, що на деяких принципово важливих ринках позиції ще міцніші – притому вибудувані десятиліттями, починаючи з срср. Наприклад, ще на початку минулого року росія забезпечувала понад 40% постачання газу до ЄС.
2. Санкції, які чинять серйозний вплив на економіку, почали застосовуватись лише після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.
Санкції, які застосовувались з 2014 року, мали послати путіну сигнал про ненормальність його дій – і у стратегічному плані позбавити російську економіку доступу до інвестицій, технологій і можливостей розвитку. Ті санкції теж мали ефект, але дуже відкладений у часі.
Тож росія не «перебувала десятиліттями під найтяжчими санкціями».
Ба більше, найбільш дошкульні, пов’язані з ембарго на нафту і нафтопродукти, а також цінові стелі, набули чинності лише наприкінці минулого року, а то й на початку 2023.
Чому? Бо економіки розвинених країн мали призвичаїтись до життя без росії. Надто стрімкий розрив створював би проблеми, з якими уряди провідних країн могли не впоратись – а рашисти і їхня п’ята колона отримали б аргументи для маніпуляцій громадською думкою західних країн.
Протести у Франції, страйки в Німеччині показують, що ситуація в провідних економіках світу і без того непроста. Тому діяти їм доводиться обачно.
3. У школі кдб путіна і його поплічників вчили використовувати «слабкості західного ладу». Всі провідні союзники України – демократичні країни. Уряди мають зважати на громадську думку. Існує політична боротьба.
А росія десятиліттями випещувала п’яті колони на всіх рівнях, аби впливати і на прийняття рішень, і на громадську думку. Тож ухвалення кожного рішення про санкції – це наслідок кропіткої роботи.
І справа України – в цій роботі допомагати. Як мінімум – відповідати критеріям демократичної держави і майбутнього члена НАТО і ЄС.
4. Санкції почали давати помітний ефект під кінець 2022-на початку 2023 року. Навіть історія цього блогу демонструє, як змінилися і якість ефекту, і порядок цифр.
Доходи бюджету посипались. Ліквідна частина «фонду добробуту» випаровується. Навіть загалом по економіці замість очікуваного зростання росія отримала падіння за підсумками 2022 року мінімум на 2% (оптимісти кажуть, на 5, але беремо консервативні цифри). Для економіки масштабу російської – це дуже помітний результат.
Нам, очевидно, треба більше. Але це має бути поштовхом до роботи, а не нарікань.
5. Зрештою, росія докладає величезних зусиль у інформаційній сфері, щоб створити враження, наче санкції не діють. Цифри, графіки, експерти, медіа, політики, — все задіяне у формуванні відповідної картинки.
А протилежного бракує, бо часто його не просто розгледіти через названі вище причини.
Тому будемо і далі висвітлювати тенденції скочування росії до дна. Як говоримо з колегами, які допомагають з фактологічною частиною, — «Як мсклі страждали сьогодні»?
Але для балансу до опису рашистських страждань додамо ще одну фразу-маячок.
Вона не дасть захопитись і забути про важкість боротьби і високу ціну майбутньої Перемоги.
Незважаючи на запас міцності, що зберігає російська економіка, тенденції її поступового, але постійного послаблення наявні і очевидні.