У 1956 році філософ Гюнтер Андерс написав пророчий роздум:
Щоб придушити будь-яке повстання, зовсім не обов’язково застосовувати насильство. Методи, подібні до тих, що використовувалися за часів Гітлера, давно застаріли.
Достатньо сформувати настільки потужну колективну обумовленість, щоб сама ідея повстання не могла навіть виникнути в умах людей.
Ідеальним варіантом було б виховати людей, обмежуючи їхні біологічні здібності з моменту народження…
Після цього слід ввести суворі обмеження. Різко скоротивши освіту, зробивши її орієнтованою виключно на освоєння професійних навичок.
Неосвічена людина матиме обмежений спосіб життя… Мислення такої людини буде визначатися лише тими знаннями, що їй доступні, і тим менше вона буде здатна сприймати нове.
Ми повинні зробити так, щоб доступ до науки ставав все більш складним. Щоб між людьми і науковою сферою існував чіткий розрив, а інформація, доступна широкій публіці, не мала підривного характеру.
Особливо важливо — без філософії.
Тут слід використовувати силу переконання, а не пряме насильство: масово транслювати розважальні програми, які будуть стосуватися лише емоцій і інстинктів.
Розум людей має бути зайнятий марними справами — музикою, іграми та розвагами.
Мета — утримувати свідомість від глибоких роздумів.
Сексуальність потрібно поставити на перше місце серед інтересів людини. Немає кращого соціального транквілізатора.
Загалом, все слід робити так, щоб ліквідувати серйозну частину людського існування, висміювати справжні цінності та постійно підтримувати легковажність. Ейфорія публічності має стати еталоном людського щастя і взірцем свободи.
Таким чином, обумовлення призведе до такої інтеграції, що єдиний страх, який слід підтримувати, полягатиме у виключенні з системи, тобто в неможливості отримати доступ до умов, необхідних для щастя.
З зазомбованою людиною, сформованою таким чином, слід поводитися відповідно до її стану — як із стадом. І за нею потрібно стежити, як за стадом.
Все, що сприяє апатії її мислення, слід вважати суспільним благом. А все, що могло б її розбудити, необхідно висміювати, придушувати та боротися з цим.
Будь-яка доктрина, що ставить під сумнів систему, має бути позначена як підривна, як терористична. А тих, хто її підтримує, слід надалі розглядати як терористів.
— Гюнтер Андерс, «Застарілість людини», 1956 рік