Про безумний намір виселити Газу

В першому коментарі посилання на публікацію в нідерландському виданні Moscow Times про авантюру, в яку Президента США Д.Трампа може втягнути Прем’єр-Мінстр Ізраїлю Б.Нетаньяху — встановити американський контроль над сектором Газа та виселити з нього біля 2 млн палестинців.

В Ізраїлі, можливо, наявна найбільша на планеті концентрація інтелекту на одну людину. Саме це сприяло успіхам економічного розвитку Ізраїлю, лідерству в багатьох напрямках науково-технічних розробок, могутності ізраїльських спеслужб та постійним військовим перемогам над чисельно переважаючими ворогами з ісламського світу.

Разом з тим, така інтелектуальна потуга не гарантує від помилок. які можуть завести у велику халепу і Ізраїль, і США.

В основі авантюрного плану щодо Гази є брутальна помилка, яку досі не усвідомлюють більшість ізраїльтян. Вони звикли вважати палестинських арабів (палестинців) приналежними до єдиної арабської нації (панарабізм, майже як «один народ» Путіна). Раніше, на момент створення держави Ізраїль, так вважали і більшість політиків в різних арабських країнах, і самі палестинці.

Була навіть створена Об’єднана Арабська Республіка- ОАР (після референдумів у Сирії та Єгипті 22.02.1958) на чолі з єгипетським арабом Гамаль Абдель Насером. Він у 1967 р після потужної підготовки за підтримки СРСР почав війну проти Ізраїлю, ганебно програв її за 6 днів, і змушений був піти на низку поступок Ізраїлю.

Його наступник з 1970 р Анвар Садат відмовився від пан-арабізму, вернув назву Арабська Республіка Єгіпет. Та й араби Палестини, натикаючись на уникнення іншими арабськими країнами прямої конфронтації з Ізраїлем та підтримку палестинців здебільшого на словах, поступово стали вважати себе окремою арабською нацією, а свої території в Палестині — єдиною Батьківщиною. Це підтверджує відомий сходознавець Igor Semyvolos

Більш слабкодухі палестинці, втомлені перманентним напруженням в стосунках з Ізраїлем, емігрували

в інші арабські країни по-одинці чи малими групами. Бо великих їхніх груп жодна арабська країна приймати не бажала як потенційне джерело заворушень. Найбільшу відчуженість виявляє сусідня Іорданія, де діяльність Організації Визволення Палестини у 1970 р стала настільки загрозливою для безпеки країни, що її довелося витісняти збройними силами.

Нинішня війна Армії Оборони Ізраїлю проти терористичної організації ХАМАС у секторі Газа може закінчитися перемогою Ізраїлю і повним знищенням ХАМАС. Але чисельні жертви серед умовно «мирного» (принаймні, неозброєного) населення Гази підсилюють накопичену ненависть палестинців до ізраїльтян, і через кілька років ХАМАС (або якась подібна до нього організація) на такому ґрунті неминуче відродиться.

Виселити 2 млн палестинців не отримається хоча б тому, що жодна арабська країна не захоче прийняти такі кількості соціально вибухового людського матеріалу. Самі ці спроби депортації в дусі Сталіна настільки ударять по репутації Ізраїлю і США, що виникнення нової анти-ізраїльскої коаліції ісламських країн стане неминучим, а рівень підтримки Ізраїлю в Західному світі різко знизиться. За таких обставин не є очевидним, що Ізраїль і далі знову переможе у війні.

На мою думку, ізраїльське суспільство, політики та Уряд мусять шукати позитивний сценарій мирного співіснування з тими палестинцями і їхніми лідерами (нині в меншості), які не заперечують права на існування держави Ізраїль. Це важко і складно, але «простота» рішення з виселенням заведе в яму, з якої буде дуже важко вибратись.

Масові знищення багатоповерхівок в Газі не вщухають. Будинки падають наче карткові – ЦАХАЛ просто стирає місто з карти

ВЕЛИКИЙ траст: від зруйнованого іранського посередника до процвітаючого авраамічного союзника. Джерело: The Washington Post

Післявоєнний план щодо Гази, що циркулює в адміністрації Трампа, створений за зразком обіцянки президента Дональда Трампа «захопити» Сектор, перетворить його на опікунство, яким керуватимуть Сполучені Штати принаймні 10 років, поки він не стане блискучим туристичним курортом і високотехнологічним виробничим та технологічним центром, повідомляє The Washington Post.

Публікація The Washington Post від 4.09.2025. Gaza postwar plan envisions ‘voluntary’ relocation of entire population. Скріншот.

38-сторінковий проспект, з яким ознайомилася газета WP, передбачає принаймні тимчасове переселення всього з понад 2 мільйонів населення Гази — або «добровільний» виїзд до іншої країни, або в обмежені захищені зони всередині Сектору під час реконструкції.

Тим, хто володіє землею, траст запропонує цифровий токен в обмін на права на реконструкцію своєї власності, які будуть використані для фінансування нового життя в іншому місці або зрештою обміняні на квартиру в одному з шести-восьми нових «розумних міст на основі штучного інтелекту», що будуть побудовані в Газі. Кожен палестинець, який вирішить виїхати, отримає грошову виплату в розмірі 5000 доларів і субсидії для покриття чотирьох років оренди житла в іншому місці, а також річного продовольства.

Згідно з планом, кожен окремий виїзд з Гази заощадить трасту 23 000 доларів порівняно з вартістю тимчасового житла та так званих послуг «життєзабезпечення» в безпечних зонах для тих, хто залишається.

Пропозиція під назвою «Траст відновлення, економічного прискорення та трансформації Гази» (Gaza Reconstitution, Economic Acceleration and Transformation Trust) була розроблена тими ж ізраїльтянами, які створили та запустили Гуманітарний фонд Гази (GHF), що зараз розподіляє їжу всередині Сектору. Фінансовим плануванням займалася команда, яка на той час працювала в Boston Consulting Group.

BCG заявила, що робота над трастовим планом не була прямо схвалена, і що двоє старших партнерів, які керували фінансовим моделюванням, згодом були звільнені.

У середу Трамп провів зустріч у Білому домі, щоб обговорити ідеї щодо того, як закінчити війну, яка зараз наближається до дворічної позначки, і що буде далі. Серед учасників були державний секретар Марко Рубіо та спеціальний посланник президента Стів Віткофф; колишній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер, чиї погляди на майбутнє Гази були запитані адміністрацією; і зять Трампа Джаред Кушнер, який керував більшістю ініціатив президента на Близькому Сході під час першого терміну і має широкі приватні інтереси в регіоні.

Жодних повідомлень про засідання чи політичні рішення не було оголошено, хоча Віткофф заявив у ніч перед зустріччю, що адміністрація має «дуже всеосяжний план».

Неясно, чи детальна і всеосяжна пропозиція GREAT Trust — це те, що має на увазі Трамп. Але основні її елементи, за словами двох людей, знайомих з плануванням, були спеціально розроблені, щоб втілити в реальність бачення президента про «Рив’єру Близького Сходу».

Можливо, найбільш привабливим є те, що план не вимагає фінансування з боку уряду США та пропонує значний прибуток інвесторам. На відміну від суперечливого й іноді обмеженого в коштах GHF, який використовує озброєних приватних підрядників служби безпеки США для розподілу продовольства в чотирьох південних районах Гази, трастовий план «не спирається на пожертви», йдеться в проспекті. Замість цього він фінансуватиметься за рахунок інвестицій державного і приватного секторів у те, що називається «мега-проектами» — від заводів з виробництва електромобілів і центрів обробки даних до пляжних курортів і багатоповерхових квартир.

Розрахунки, включені в план, передбачають майже чотирикратну віддачу від інвестицій у розмірі 100 мільярдів доларів США через 10 років із постійними «самогенеруючими» потоками доходів. Про деякі елементи пропозиції вперше повідомило видання Financial Times.

«Я вірю, що [Трамп] прийме сміливе рішення, коли бойові дії закінчаться», — сказала одна людина, знайома з внутрішніми обговореннями адміністрації. «Існує кілька різних варіантів, куди уряд США може піти, залежно від того, що відбувається».