Ті хто влаштували кидання в Порошенка зеленкою – не дурницями маялися. Це було продовження того самого – стеження за Порошенком на відпочинку, провокацій проти нього у літаку та нових й нових його оббріхувань. Все це має чітку мету – видавити Порошенка з політики. І з України.
.
Ті хто замовляє ці перфоманси, вже збагнули – посадити Порошенка їм не вдасться. Всі байки Найємів, Лещенків, Гнапів, Скипіних та інших Бігусів, взагалі не знаходять підтверджень і доказів. Простіше – все це була брехня та маніпуляція.
Але позбутися Порошенка їм треба. Тому вони знову й знову б’ють по його самолюбству і становищу в суспільстві. Відчувати цькування – вкрай неприємно. Особливо, коли ти багата людина і колишній президент. Коли тобі уже не бракує ані грошей, ані досягнень. Думаю не раз Петра Олексійовича навідувала думка, що от правильно вчинив Ющенко. Пішов з політики. Живе собі на дачі, розводить бджіл, збирає антикваріат – і ніяких проблем. А тут…
Проте. Я переконаний, оця зеленкова атака не примусить Петра Порошенка піти з політики. Навпаки. Вона зробить його злішим, і стане ще одною мотивацією добитися перемоги. Просто аби ніхто не сказав що Порошенка змогли зламати такими от цькуваннями.
Чому я так думаю? Бо спостерігаючи за лідером ЄвроСолідарності, я мушу відмітити – Порошенко сильно помінявся. Без перебільшення, Петро Порошенко зразка весни 2019 р. і Порошенко зразка 2021 р. – це дещо різні Петри Порошенки. Що змінилося?
Почнемо з того, що після відставки Петро Порошенко добряче зайнявся собою. Він скинув вагу. Він навідує спортзал. Але крім тіла, він мав достатньо часу аби впорядкувати думки. Обмислити минуле і зробити висновки. А обмислити він має що.
Петро Порошенко пережив череду зрад вчорашніх прихильників. Чимало осіб, які ще вчора ледь не співали йому дифірамби, прямо на очах поставали до нудоти «об’єктивними» аби потім позеленіти чи стати ватними. Опозиція – не влада. Опозиція це те, чим перевіряють соратників, так само як моряків штормом. Або – або.
Водночас, нині Петро Порошенко має те, чого він і близько не мав коли був обраний президентом – партію. Звички успішного бізнесмена роблять своє – біля Порошенка збираються люди здатні давати результат, при чому давати його там, де до них зазнавали тільки невдач. Як от Ростислав Павленко, який організував отримання Томосу. З іншого боку до Порошенка нікого не закликають. Лишаються ті, хто сам, добровільно зробив цей вибір. Порошенко формує навколо себе команду. Дякувати Богу досвід і бізнесмена, і топ-чиновника він має чималий.
Результат? За 2,5 роки в ЄвроСолідарності не сталося жодної «тушки». Жодного внутрішнього конфлікту. Монолітності ЄС заздрити мусять навіть завжди організовані проросійські сили.
Ще Порошенко на власній шкірі вже 2,5 роки відчуває нелюдську холодну жорстокість державної машини. Проти нього заводять кримінальні справи. Влаштовують арешти його картин. Аби зробити боляче йому, за грати кидають заслужених генералів. Полощуть в багні імена його соратників. Вчорашнього президента і реформатора цькують і принижують. Вже повірте – такого він не забуде.
Взагалі Порошенко став набагато більш жорсткий – це багато хто відмічає. Серія атракціонів влаштованих йому владою, його не зламала – вона його загартувала. Порошенку часто дорікають, що він не розвернув в часи президентства маховик репресій, як Саакашвілі у Грузії. Він намагався домовлятися. Я не буду судити правильно це було чи ні – бо Саакашвілі не може повернутися в Грузію, в той час як Порошенка не можуть видавити з України. Але зараз очевидно – Порошенко вже морально готовий карати. Згідно закону, звісно. Перебування в опозиції сильно міняє світогляд людини. Особливо коли ти – лідер.
Він змінився. Сильно змінився. І мінятиметься далі. Тож хай влада не зупиняється – цей Порошенко мені подобається набагато більше ніж той.