Друзі, відпустіть мене до нього. Я теж хочу пожити в цьому парадизі.
Решила послушать выступление Зеленского на ночь глядя.
Если абстрагироваться от моего личного отношения к этому мелкому поцу, нам сказали по факту: «Шо вы ссыте, мы готовы ко всему!».
На самом деле – это отличный месседж от главы страны и верховного главкома. Когда гетьман говорит, что мы готовы и не сцать – это хорошо, это правильно и необходимо.
Но с поправкой на то, что у нас не гетьман, а бутафория, хотелось бы уточнить, как именно мы готовы. В цифрах, сроках и наименованиях. Но кроме общих фраз – ничего, голый вассер и зберігайте спо….
Так что замотивироваться не получилось. Плюс — осталось четкое ощущение, что наш президент живет полностью оторванным от реальности.
«Вестники возможных нападений, но только на наши нервы» типа CNN и Washington Post — это сильно, прям вот зачОт. Редакторы этих изданий утром глаза открывают и сразу думу думают: как бы сегодня подействовать на нервы украинцам, испортить их инвестиционный климат и заставить скупить всю гречку в стране. До слёз, братан.
В общем, Вова опять старался как мог и поэтому опять обосрался. Ничего нового собственно.
Главное не смотреть вверх.
Довго не міг зрозуміти, що не так з промовою президента. Аж сьогодні зранку дійшло, що це не промова до всіх українців. Це звернення Зеленського до своїх виборців. Які досі вірять у домовленості з Росією і що, якщо Росію не провокувати (свята простота!), вона й не нападе.
Вони вибрали Зеленського, бо Порошенко «провокував» Росію, а Зеленський – не буде. Накриє на кордоні поляну, сяде з Путіним за стіл і, під олів’є з холодцем, вип’є горілочки. І Путін скаже: о, так це ж зовсім інша справа! І зразу віддасть Крим і відведе війська.
Пройшло майже три роки. Ми відводили війська. Прибирали контрснайперські групи. Зеленський не називав Росію агресором і взагалі уникав слова «Росія». ВІн казав «та сторона». Та Росія чомусь знову провокувалась і провокувалась. План умиротворення агресора не спрацював. Окупація і війна тривають. Але виборці Зеленського не люблять проблем. Від проблем вони тільки дратуються і воліють їх не помічати. Тому президент і говорив вчора не про мобілізацію, не про бомбосховища і тривожні чемоданчики, а про шашлики на майські. Політик у Зеленському переміг державника. Тому цей відос тільки для своїх.
Мені хотілося б почути від Президента України, що Україна і він сам буде битися. На землі, на морі, в лісах, полях, містах і селах – кругом, де є українська земля. Мені хотілося б почути про мільйон окопів, викопаних коло наших міст. Про мільйони бійців територіальної самооборони: обучених, мотивованих, готових допомогти регулярній армії. Мені хотілося б почути про гроби, які поїдуть з України до Росії у разі нового вторгнення. Мені хотілося б бачити свою країну спроможною, сильною, небезпечною, а не нещасною жертвою, яка сидить на попі ровно і молиться, щоб на неї не напали.