В 1963 году в совочке ввели талоны на белый хлеб. Он попал в списки специального питания и нужно быть или больным, или выздоравливающим, чтобы кушать его вне нормы. А по норме выдавали по прописке и по карточкам.
В том же году рухнуло поголовье свиней с 36 млн. до 19 млн. — нет кормов, нет колбаски, любимого фетиша советского человека. Там сложная история по борьбе с подсобными хозяйствами у колхозников и прогрессивный налог. От которого не избавлял забой скота и продажа другим гражданам СССР, а только сдача государству по фиксированной цене. Само собой, несправедливой. Крестьяне в итоге скот передали государству, но кормить его в дороге не обещали.
Последний раз карточная система на хлеб в середине прошлого века в стране, где так вольно дышит человек, вводилась в 1947-1948 году. Аккурат как союзники перестали по ледн-лизу возить зерно, муку, яичный порошок, и случился голод.
Ни десятилетия без государственного распределения. Карточки в 20-ых из-за революции — включая нормы на спички соль. Голодомор в Украине, Казахстане и Поволжье в 30-ых. Война и послевоенный голод в 40-ых. 1962 год- расстрел в Новочеркасске из-за повышения цен на масло и мясо. Белый хлеб как лечебное питание.
В 70-ых карточки на масло, сахар, в начале 80-ых антиалкогольная кампания, нормы на спиртное. В 80-ых уже шахтеры бастуют и разносят Донбасс с Кузбассом ибо нет уже не только жрать, но и мыла. Дальше пи*здец — морская капуста и бычьи члены в томатном соусе в свободной продаже магазинах, агония и 20 долларов зарплаты. Всю дорогу любимая партия продолжает вывозить зерно друзьям на Кубу и в Венгрию. В 1989 году на 1.5 человека в совке, приходилась одна комната — как в сверхдержаве Ирак, где, правда, было чуть больше детей в семье.
Поэтому плюсы в СССР однозначно были. Например, пропаганда. Заставляющая миллионы людей спустя поколение жизни биться в падучей в поиске пломбира, который они потеряли. Но который существовал только в их голове.
.
Звісно для нього були плюси в тій країні. Його сімейка була серед тих, хто вбивав, а не серед тих, кого вбивали.
Плюс очевидний.
А в цій країні йому довелося пів життя по саунах розважати начальство. Тільки аж коли постколоніальна еліта об’єдналася і взяла реванш після вашого Майдану, йому знайшлося місце в начальстві, куди його випхнув олігархічний консенсус.
Якби його дєдок-мусорок був серед тих, кому совкове мусорьйо у Кривому розі проламувало голови ебонітовими паличками, то він би не хвалив ту страну. А так, дідок отримав за те нагороду і підвищення у званні, Шефір гордо розповідав, як його батьок мочіл бєндеровцев, а у Єрмачка батя досі в ГРУ. Гріх не похвалити ту країну.
В Україні досі все контролюють нащадки колоніальної адміністрації. В 91-му році ми її не люстрували і вони втримали владу. І ось вони знову возвеличують часи окупації.
Щоб отримати субсидію — заповни, шановний, декларацію, щоб дядя в уряді побачив, що там в тебе такого крім мізерної пенсії або пособія по безробіттю в наявності, може ти тєлєк купив чи розкішного ланоса якогось, замість за газ сплачувати по вдвічі зниженим тарифам.
.
А одночасно (одночасно!) — наприклад інформація про ціну вакцин від тебе прихована, як і список «слуґ народа», які поперед всіх вже ширнулися двічі, та і багато чого такого, що простолюдину знати не положено.
.
Нормальний стан суспільства нарешті, кріпаки і пани, колгоспники та номенклатура, стадо і смотрящіє — а то понавидумували собі гідність якусь, «українацеєвропу», як порохоботи якісь, чесне слово.