Так колишній спікер російської Державної Думи відреагував на слова одного з українських представників у контактній групі Олексія Резнікова про те, що Київ до наступної зустрічі в «нормандському форматі» збирається підготувати зміни до Мінських угод.
Гризлов вважає, що самі заяви про можливість змін в Мінських угодах — зауважте, не навіть не правки, а просто заяви про правки — носять «провокаційний характер» і можуть «ускладнити ситуацію на Донбасі». «Будь-які київські заяви про перегляд приносять Україні тільки шкоду — і за попередні роки в цьому можна було неодноразово переконатися» — зазначив російський представник.
Назвати цю реакцію Гризлова передбачуваною — означає нічого не сказати взагалі. Те, що Росія не збирається брати участь у перегляді Мінських угод, було добре відомо і до зустрічі в Парижі. А після неї російська позиція могла тільки погіршитися — тому що не було капітуляції, на яку розраховував Путін.
Напередодні зустрічі в Парижі Володимир Зеленський міг жити у фантазіях щодо того, що Володимир Путін хоче завершити війну на Донбасі — потрібно тільки з ним зустрітися і поговорити. А радники Зеленського могли давати своїм російським конфідентам будь-які запевнення щодо «конструктивності» начальника — тільки щоб задовольнити його безглузде бажання і влаштувати зустріч з Путіним.
Але тепер — все. Ця зустріч вже була. У небажанні Путіна завершувати конфлікт можна було переконатися. Потрібно просто покинути простір комфорту, в якому недосвідчений Зеленський разом зі своїми інфантильними прихильниками перебував після президентських виборів. Потрібно перебиратися з політичного дитячого садочку хоча б до першого класу середньої школи. Досить вже!
Потрібно визнати, що Путін зацікавлений у продовженні конфлікту для того, щоб мати важіль тиску на Україну і не збирається його закінчувати. Потрібно зрозуміти, що війна почалася і продовжується тому, що Росія хоче повернути Україну в свою зону впливу, а не тому, що в цій війні були зацікавлені Порошенко, «націоналісти» і «бариги». Треба зауважити, що конфлікт буде тривати, якими б не були ілюзії багатьох українських громадян. І завдання української влади — мінімізувати наслідки продовження цього конфлікту. Простіше кажучи — виключити саму можливість розширення агресії, кріпити обороноздатність, вживати заходів щодо зміцнення української ідентичності. Простіше кажучи — щоб уже кожному стало ясно — армія, мова, віра.
Так, пане Зеленський, те, з чим ви боролися під час своєї передвиборної кампанії, має стати змістом вашого президентства — якщо, звичайно, ви не хочете великої війни і втрати нових територій. І потрібно чесно сказати про це своїм прихильникам. Звичайно, серед цих прихильників багато недалеких і наївних людей, які нічого не зрозуміють. Але багато хто з них вам повірить. І головне — вашу чесність оцінять ваші опоненти.
А всі ці післяпаризьські судоми — всього лише доказ того, в якому глухому куті ви опинилися. Навіщо готувати зміни в угоди, які ніхто, крім вас, не збирається міняти? Навіщо імплементувати «формулу Штайнмаєра» до закону, який все одно ніколи не буде працювати? Навіщо все це?
Це — імітація діяльності. А захист країни, державне будівництво — це не кіно, а реальність. Досить вже жити в дитячих фантазіях і імітувати діяльність, в якій ви не можете розібратися.
Надійшов час будувати і захищати нашу країну.