Про те, що Китай має доволі серозні наміри щодо територіальної експансії не є ні для кого секретом. Окрім Тайваню для Пекіна існує напрям, який для нього є ефективнішим — РФ, про що доволі активно згадують під час «геополітичних розмов» різного ступеня компетентності.
Але є речі, які значно краще говорять про реальні наміри та перспективи, ніж просто оцінка можливостей — конфігурація збройних сил. І доволі сильні зміни у сухопутних військах Китаю можуть говорити про реальні плани Пекіну значно більше, за спільні навчання з РФ.
І одна з головних ознак підготовки нападу на країну, хоча і не обов’язково через «два-три тижні максимум» — це зосередження біля її кордонів ударних угруповань з великою кількістю бронетанкових з’єднань. Для початку треба нагадати, що у китайські армії існують п’ять окремих командувань театрів військових дій — ТВД: Північне, Центральне, Західне, Східне та Південне.
А всі сухопутні війська сформовані у 13 армійських груп, кожна з яких складається з 12-13 бригад, з яких зазвичай 6 — загальновійськові, а інші — артилерійська, бригада ППО, армійської авіації, десантно-штурмова, інженерна, РХБЗ тощо. Зазвичай кожному командуванню ТВД підпорядковано 2-3 армійські групи, а також окружні бригади, гарнізони та військові райони.
Вони розподілені наступним чином (ВЗбр — важкі бронетанкові, СЗбр — середні механізовані, ЛЗбр — легкі піхотні, АЗбр — амфібійні):
У 2018 році в усіх армійських групах було 79 загальновійськових бригад: 23 важкі, 23 середні, 27 легких та 6 амфібійних. А у 2021 році стало 81: 34 важкі, 16 середніх, 25 легких та 6 амфібійних. І створення одразу 11 важких бригад — вкрай цікавий маркер. Тим більше шляхом скорочення середніх та легких.
Найголовніше командування ТВД яке має спільний кордон з РФ — Північне. Якщо порівняти його склад на 2018 рік та на 2021 можливо побачити наступне. У 2018 році: 3 важкі, 7 середніх та 8 легких бригад. У 2021 році: 9 важких, 3 середні та 6 легких. Тобто кількість важких бригад на кордоні РФ зросло втричі, що перетворює це угрупування на ударне.
Командування Західним ТВД, яке має вкрай обмежений кордон з РФ, але прикриває кордон з Індією майже не змінилось: 6 важких та 6 легких бригад у 2018 році, з яких у 2021 році одну легку перетворили на середню. Це всі основні зміни у регіоні де нібито намічалось значне протистояння з Індією. Хоча Сіньцзянський та Тибетський військовий регіон отримали суттєве посилення.
Аналогічні мінімальні зміни у всіх інших ТВД, окрім Центрального, яке цілком можливо вважати резервним для дій на північному напрямі — проти РФ. У ньому у 2018 році було 4 важкі, 11 середніх та 2 легкі бригади, а у 2021 році стало 9 важких, 7 середніх та 3 легкі. Тобто він також став ударним, бо кількість важких бригад було збільшено у понад 2 рази завдяки зменшенню кількості середніх та однієї легкої.
Якщо брати сили Північного та Центрального командувань ТВД, то їх загальна «потужність» 18 важких, 10 середніх та 6 легких, загалом 37 загальновійськових бригад. При цьому довжина основного кордону з РФ складає 4509 км, який у більшості випадків йде по ріках Аргунь, Амур та Уссурі.
Протистояти РФ такій навалі збиралась силами одразу чотирьох армій та одного корпусу Східного військового округу. Загалом 9 бригад (з них лише одна танкова, інші — мотострілецькі), а також однією мотострілецькою дивізією та єдина у своєму роді 18-ою кулеметно-артилерійською дивізією. Резервом для нього виступали сили Центрального військового округу: дві армії — шість мотострілецьких бригад та одна танкова дивізія.
Вже станом на 2021 рік Китай мав велику перевагу на Далекому Сході. Тепер ситуація взагалі для Кремля патова. Зараз у Центральному та Східному військових округах РФ від кожної бригади сухопутних військ залишилися по 1 батальйону, а від кожної дивізії — по 3-4 батальйони.
Тобто зараз 37 загальновійськовим бригадам, до яких ще варто додати окремі артилерійські бригади та інші Кремль може поставити лише 22 батальйони.
Зрозуміло, у РФ є засоби ядерного стримування, але у Китаю вони теж є. І звісно мова не йде про прогноз того, що «вже завтра» Китай згадає «заповіт» Мао Цзедуна, який у 1964 році сказав наступне:
Приблизно сто з лишком років тому вони відрізали всю область на схід від озера Байкал з Болі [Хабаровськ], Хайшенвеєм [Владивосток] та півостровом Камчатка. Цей рахунок не так легко сплатити. За це ми з ними ще не розрахувалися».