Перший Блінкен. Чого не сказала держсекретарю США українська влада?

127
Цілу добу наші телевізори і соцмережі обговорюють кого із українських політиків — влади чи опозиції державний секретар Ентоні Блінкен любить більше

Щоправда дипломат і нащадок грона американських дипломатів красивим жестом дав зрозуміти позицію США щодо України. Головне — зчитувати ці сигнали правильно.

Дуже показово, що Блінкен вшанував пам’ять українських Героїв, полеглих у війні з РФ. Це показує, що державний секретар саме так оцінює ситуацію на Сході та в Криму — без жодних “ополченців Донбаса” і “люди просто стали заложниками ситуации”… Підтримка наших героїв дуже важлива. Особливо у часи, коли колишні ветерани і майданівці стають жертвами репресій прищемленого Революцією Гідності дуету Портнов-Татаров. Згадайте справу Дмитра Липового, якого днями затримали іспанські правоохоронці у Валенсії за запитом української сторони.

Нащадок київського єврея Меїра Блінкіна прийшов до глави ПЦУ Епіфанія у Михайлівський золотоверхий собор.  По-перше, місце дуже символічне, бо за радянської влади перлина часів Київської Русі була знищена. А за часів незалежності постала з пилу і каменю — і у 2014-му стала прихистком для героїв, за якими полював кримський та донецький “Беркут”. Такий жест Ентоні Блінкена до Епіфанія — це визнання, що

поступово все стає на свої місця і Україна отримує свою церкву, яка за людей і про людей. Це тобі не спотворена грошима і російським впливом РПЦ в Україні, де з кожним роком усе менше Бога, але більше паломниці Оксани Марченко.

На щастя і митрополит Епіфаній назвав важливими зусилля США у питанні консолідації міжнародної підтримки України та посилення санкційного тиску і стримування РФ до відновлення територіальної цілісності України. “Плюсиків” СРСР і “руского мира” не шукав — повів себе як духовний лідер. По суті, державний секретар дав чітко зрозуміти, кого Вашингтон вважає таким, що всерйоз і надовго. А хто за три роки знову піде робити скетчі про двері на Банковій і будинки Гонтарєвої…

Блінкен усе сказав, що міг. Що Україну не кинуть. Що США не домовлятимуться ні з ким про Україну без України. Що якість і темп локальних реформ наших стратегічних союзників не дуже радують. І що від таких історій як з НАК “Нафтогаз” — у союзників волосся дибки стає… І головне — Блінкен не належить жодній українській політичній силі, він свій, американський…

Але що так і не було озвучено від жодного представника влади, опозиції та реформаторських спільнот для високих гостей із США?

Є у мене питання до представників ОПУ, наших демократичних партій і просунутої спільноти антикорупціонерів, які ходили на цю високу зустріч. Чи піднімав хтось питання роздачі російських паспортів в ОРДЛО. Чи мовчали як рибки— поки Росія піднімає ставки і відверто лякає захистом своїх громадян на Донбасі?

Упродовж останніх двох років Москва повільно, але неухильно роздавала російські паспорти українцям, які проживають у регіонах східної України, які зараз перебувають під контролем Кремля. Ось цікава інформація від російського МВС. Паспорти отримали понад півмільйона мешканців ОРДЛО.

Але є цікавий нюанс — близько третини з тих, хто подав заявку, не зміг отримати громадянство. Бо мають непогашену судимість або виступають за насильницьку зміну конституційного ладу в Росії. Цих чудових громадян Росія прагне лишити нам.

Ця спроба перетворити окуповану територію на сході України на “паспортний протекторат” чітко вказує на довгострокові цілі Росії у війні з Україною. Тільки наша держава чомусь заплющує очі на все це.

Прямо напередодні візиту Блінкена міністр закордонних справ Дмитро Кулеба дуже чітко назвав політичні загрози: “Це велика помилка наших друзів і партнерів, що вони недостатньо жорстко з самого початку відреагували на початок паспортизації. Тобто не поставилися достатньо серйозно. Росія відчула, що можна, і розгорнула цей процес. Жорсткий санкційний тиск у відповідь на такі дії Росії суттєво пригальмував би”.

Але допоки українська сторона чітко не пояснить нашим стратегічним партнерам, чому російські паспорти на Донбасі це бомба уповільненої дії, Росія озброюватиме двоголовими орлами житєлєй Донбаса і надалі.  8 квітня в Москві, заступник керівника апарату президента Путіна Дмитро Козак попередив, що Росія “буде змушена виступити на захист»” громадян Росії на сході України, якщо загостряться бойові дії.

Тож ми не повинні втрачати пильність ні на Донбасі, ні в Криму, ні у Чорному та Азовському морях, які залишаються сильно мілітаризованими Росією. Півмільйона російських паспортів, які вже були незаконно видані російською стороною в окупованих районах Донбасу, можуть бути легко використані Росією як привід для початку чергового збройного нападу. Але ще гірше — що Москва прагне, аби ми і надалі утримували цю клоаку. І щирих “новых русских” Донбасу.

Днями пропагандистський ресурс Russia Today видав цікавий фільм. Його авторка колишня україночка і фаворитка Віктора Януковича Альона Березовська. Він просякнутий коментарями простих людей із Донецька, які покладають відповідальність за війну на Донбасі на Майдан, на США. Не бачать Путіна і російських найманців в ОРДЛО, але дуже хочуть українську пенсію…

Звісно, ви можете мені дорікнути, що мене зацікавив продукт російської пропаганди Але у російських ресурсів з першого дня окупації не було проблем з пошуком зрадників і колаборантів на Донбасі. І повірте, за 7 років окупації їх стало не менше, а набагато більше. А щодо проукраїнських людей, які лишились — вони зараз у значній меншості. І зазвичай мовчать, аби не потрапити на підвал. Тому те, що було сказано на екрані — можна вважати зрізом думок нинішніх мешканців окупованого Донбасу.

То ж, як на мене, українській владі варто було б нарешті всерйоз переглянути систему виплат пенсій для громадян так званих ЛДНР. Бо спонсорувати таке своїми податками далі немає сенсу. Бо пенсію вони хочуть, а Путін у них невинуватий.

Мешканці Донбасу, у яких ручки сверблять на українську пенсію — не відчувають жодної відповідальності за війну. У них одне питання: “Чому з нами не хочуть дружить?” І чому війна десь не на Західній Україні. Чому ми маємо підтримувати і толерувати тих, хто приніс горе і смерті в низки українських родин. І робить покерфейс.

А що ж у цей час робить українська влада? Днями прочитала інформацію від “Слуги народу” Максима Ткаченка про проект закону, де мешканцям ОРДЛО будуть… спрощувати паспорти. Тобто заміть того, щоб показати мешканцям ОРДЛО з російськими паспортами дулю і закрити їм дірку до бюджету — наші слуги хочуть їм допомагти мати одночасно російський та український паспорти. До речі, хто такий Ткаченко? Це — колишній концертний директор Тіни Кароль, який тепер позиціонує себе як спеціаліст по замиренню Донбасу.

Наприклад, у разі повернення окупованого Донбасу до України — він не виключав, що окремих чиновників Пушиліна і Ко можна лишити на посаді далі.

Маємо сказати чітке “ні” таким пропозиціям.

Замість висновків. Росія обіцяє до кінця року мільйон паспортів для жителів ОРДЛО.

По-моєму, питання перегляду пенсій, які виплачує Україна мешканцям ОРДЛО назріло як ніколи. Вони такі як ми? Чи таки  — троянські коні? Питання відкрите.

МАРИНА Данилюк-ЯРМОЛАЄВА

Поделиться:
Загрузка...