3 березня комітет з гуманітарної та інформаційної політики розглядатиме законопроєкти депутатів партії Зеленського № 4638 (Бужанський, Дубінський, Шевченко, Брагар, Качура, Гетманцев та ін.) та № 4638-2 (Потураєв, Корнієнко, Кравчук та ін.) про зміни до закону про державну мову.
У разі підтримки будь-якого з цих проєктів буде знищено механізм захисту прав українців на отримання послуг українською мовою. Закон про мову перетвориться на декларацію, яку можна безкарно порушувати.
Одна справа, коли війну проти мови оголошують качок-українофоб Макс Бужанський та особа під американськими санкціями Олександр Дубінський. Інша, коли війну проти основ будь-якої ідентичності оголошують Олександр Корнієнко та Микита Потураєв —представники здорового крила “слуг народу”. Тому не дивно, що частина патріотичних кіл збирається на протести прямо під комітетом — у часи, коли Медведчук з дружиною вишкірює зуби і купує нові канали у львівських “свободівців” — нам тільки не вистачало скасування мовних законів. Це при тому, що згідно дослідження КМІС — уже 61,7% відсотка українців підтримують норму про обслуговування українською мовою. А це зважте — минуло менше двох місяців.
Натомість Корнієнко каже, що треба штрафи відтермінувати. Тобто — позбавити людей страху у разі ігнорування чи відвертому опору закону: “Я долучився до ініціативи колег з гуманітарного комітету – вона пов’язана із тим, щоб відтермінувати дійсно ці штрафи на певний період – до 1 липня наступного року. З тої дати вступають в силу ще деякі положення закону, щоб воно просто гармонійно вступало. А за цей час люди звикнуть, почне працювати краще ця система, яка зараз поки що налагоджується, ми не розуміємо ні якість, ні кількість результативних звернень їх розгляду”.
На практиці це виглядає як спроба задньої Банкової у справді прогресивному кроці. А ще бажання підіграти тим українофобам, які давно з піною біля рота розказують, що мова — це дріб’язок і її на хліб не намажеш. “Тут русский притесняют”.
Тому замість того, щоб кОпати російську гідру повсюдно — не лише санкціями проти гламурної Оксани Марченко — бачимо як “слуги народу” тихо сповзають на радість самому ОПЗЖ. Яке синхронно по усій Україні, де є їх фракції в міськрадах і облрадах синхронно саботують закон про українську мову.
Ось у Дніпрі справжній представник ОПЗЖ, перший заступник голови Дніпропетровської облради Геннадій Гуфман ігнорує закон і виступає російською мовою, придумавши для неї новий термін — “восточноукраинский язык”. А ось у Черкасах депутат партії Медведчука Олександр Замирайло б’є себе у груди з доводами, що українську він знає, але користуватись нею не буде, бо він народжений в СРСР і так захищатиме своє право на російську.
Трохи краще було у Миколаєві, де шуряк нинішнього спікера Верховної Ради Дмитра Разумкова — Владислав Чайка виступав у залі російською, бо для нього “нема ніякої різниці” і “це — не політика, а економіка”. Лише після того, як міський голова Миколаєва Олександр Сенкевич під час засідання міськради виступив в ролі синхронного перекладача — депутат ОПЗЖ різко згадав українську.
А днями клуб борців із українською мовою посилився VIP-зіркою, найбільшим скарбом Віктора Медведчука Оксаною Марченко. І розказує Ганні Герман, В’ячеславу Піховшеку і Діані Панченко “баба да” на максималках — як вона щира етнічна україночка палко бореться за право українців читати Пушкіна в оригіналі.
Із мого улюбленого — Оксана обіцяє нам тут тримовну Швейцарію, коли відмінимо той клятий закон про мову у сфері обслуговування. Щоправда — улюблене ребро Медведчука якось не в темі, що в Швейцарії на відміну від нас ніколи не було власної мови. І це абсолютно унікальний випадок державотворення. А ще — що Швейцарія з російською мовою і впливами Віктора Медведчука — це ОРДЛО. Жахлива і вонюча клоака без перспектив, в яку уже навряд чи повернуться навіть ті корінні жителі Донбасу, які з однією валізою втікали від “градів” і “ураганів” 2014 року.
А тепер на замітку усім. “Слугам”, тим, кому нема ніякої різниці і мову на хліб не намажеш. Ось пряма мова головного ФСБШника і очільника Радбезу РФ Миколи Патрушева, який дуже чітко дав зрозуміти, як Росію корчить від української мови в сфері послуг.
“Основным языком, на котором говорит и думает многонациональный народ Украины, как и России, был и остаётся русский. Это обусловлено многовековым совместным проживанием сотен национальностей в наших странах, наличием смешанных семей и уважением к богатому культурному наследию, неотделимому от творчества писателей и поэтов на их родных языках. Поэтому в России никому и в голову не приходит притеснять другие языки, в том числе украинский”, — розповів автор глибоких спецоперацій просування російських впливів на територію анексованого Криму і окупованої частини Донбасу ще із середини 2000-х років. Коли Патрушев активно розгортав сітку із агентури “русского мира” його союзниками були комуністи, регіонали і локальні проросійські партії. Чому сьогодні відміною мовного закону займається провладна партія, яка оголосила список санкцій проти Медведчука — загадка.
Я особисто не хочу мати нічого спільного ні з Патрушевим, ні з Оксаною Марченко. Закон про мову — надто велика жертва, аби отримати якісь тимчасові бонуси від аудиторії умовної лайт-вати. Владі мало протестів за Стерненка? Від мовних можна уже не оклигати.