Вчорашній двіж в Дагестані — це, напевно, найкраще і найперспективніше з усього, що я бачив в плані протестів за останні роки в рашці.
От саме так виглядає реальний, не зрежисований бунт, а не двіжі імпотентних «хароших рускіх». Яких російські мсра із садистичним задоволенням розганяють, б’ючи жінок в живіт зі стрибка чи натовпом пакуючи хіпстоту з рафом в руці.
Але дуже характерно, як космонавти никаються, коли на вулиці виходить реальний глибинний народ. Оте саме звіряче бидло, що вчора винесло аеропорт в Махачкалі. Бо з цими не помахаєшся. Цих їх влада якраз дуже боїться. І намагається умаслювати. Але вже не завжди виходить.
Рашистська пропаганда накачує рфію ненавистю дуже ефективно. І це вже дає своє плоди. Навіть коли активна фаза війни закінчиться — надто ж коли закінчиться — вся ця енергія ненависті, якій не буде виходу назовні, почне розривати російське суспільство. Як я завжди кажу, ніхто ефективніше не розвалить рашку за саму рашку.
І в купі з безнадьогою у відсталих регіонах, звідки й набирають нове м’ясо на «сво», це дає величезний нереалізований вибуховий заряд. Це, якщо хочете, енергія не «Майдану», а «Антимайдану».
Дуже важливо також, що знову полихнув Дагестан. Бідна, безперспективна національна республіка. Яка все більше має радикально-мусульманську орієнтацію. Все це дуже нагадує початок процесу розвалу СРСР. До речі, рік тому там вже були протести жінок проти мобілізації — пам’ятаєте?
Якщо хтось забув, розвал починався не з «Руху» чи «Саюдісу». Він починався саме з таких от тупих погромів за національною ознакою в національних республіках. Такі погроми ще в 1985-му, коли про нацрухи в москві чи Києві ніхто й думати не смів, почалися в Якутії, Казахстані, далі Азербайджані, Вірменії тощо.
Причина їх була не тільки в ненависті казахів до росіян чи вірменів до азербайджанців. Просто народ починав вихлюпувати назовні накоплену втому та агресію. Яку вже не було куди скинути.
Саме початок таких процесів мені й ввижається в дагестанських погромах. І пофіг, що причиною стали якісь міфічні євреї в літаку. Насправді, глибинне бидло вийшло показати, що воно вкрай незадоволене. Показати воно це може тільки шляхом нищення та бійки під будь-яким приводом.
І от що з цим робити — кремлядь не знає. Так само, як це не знали і їх кремлівські попередники 80-х років минулого століття. Грошей не всіх не вистачить. Та й санкції, як майстерно вони не навчилися їх обходити в збройному плані, незворотньо скукожують російську економіку. Не швидко, але гарантовано воно все рухається. Як ескаватор.
Тому що ж — ось саме в такому слід шукати наш шанс. Досить мріяти про якісь осмислені протести чи інтелектуальну опозицію режиму. Цього нема і ніколи не буде. Або з’явиться тільки тоді, коли звіроподібні натовпи дезорганізують владу, як це сталося на кінець 1980-х совку.
Тому в бунтах — наш шанс на розвал рашки.
Єдине, що, на жаль, цілком можливо, саме війна дає можливість кремлю викидати протестний потенціал через армію і гроші за службу у ній. Так що це ще одна причина, чому путін не зупиниться. Він прекрасно розуміє, що як тільки перестати перекидати ненависть на українців — то ця ненависть почне викидатися через бунти на владу.
І все ж — вчорашні бунти мене дуже потішили. Ось так виглядає промінь надії, а не тупорилі марення про якихось «татарів» чи удмуртів, які захочуть незалежності.