Читаю, що окупанти знищили насіннєвий фонд Херсонського аграрного університету.
Перша думка — як же так, чому не евакуювали? Те саме щодо картин Куїнджі, Айвазовського, скіфського золота і багатьох інших незворотних втрат. Безцінні скарби, які можна було вивезти із зони ураження іще до початку бойових дій.
Саме тоді, коли Данілов почав ходити на ефіри у чорних трусах поверх штанів, про щось нам натякаючи.
Питання, які неможливо буде заткнути після перемоги. Чому Генпрокуратура вивезла свої архіви з Києва іще у січні, а люди та заклади у прифронтових регіонах сиділи до останнього?
Я жодного слова не писала про Чонгар, бо треба бути на місці, щоб висловлюватися на цю тему. Зараз нам ніхто не скаже, скільки насправді наших військових там загинули, прийнявши перший бій. І чи допоміг їм той «хаб», який Верещук будувала на в’їзді в Крим.
Говорять, що сили були неспівмірними, що росіяни атакували такою масою і з такою вогневою підтримкою, що ніякі мінні поля б не допомогли. А наших було мало.
Я не знаю за Херсонщину, але можу сказати про Сумщину. Росіяни прошили нашу область, як ніж масло. Від прориву на півночі до боїв під Батурином минули лічені години. Мої земляки оком не змигнули, як опинилися у блокаді за спиною окупантів, з відрізаними шляхами. Це в області, яка має кордон з росією, і яка весь час спостерігала за накопиченням техніки з того боку кордону.
Відповідальність за такий стан справ лежить на політичному керівництві країни, яке до останнього саботувало заходи з оборони. Поки що я не отримала жодного доказу протилежного. І якщо комусь із українців відшибло пам’ять, то мені ні.
Весь січень був витрачений на те, щоб посадити Порошенка і вивезти у безпечні місця «своїх» людей, от і все.
Насіння з Херсона дуже шкода. Втішаю себе тим, що мені все одно нема де садити.